Микола Мотрюк
@M_Reveur
Дяк-реґент, музикант, військовий
Блог Всі
Новини
24
3
341
Новини, Думки вголос, Особисте
5
396
Новини, Особисте
3
327
Книги Всі
Вірші Всі
Сонет 50
Мене пітьма поволі жерла, поглинала. Хоч залишалась десь жаринка в глибині, Але й вона в кутку тихесенько згасала... Й холодними, порожніми зробились дні... Від безнадійності конав, від її жала. Дощі отрути смоляної проливні, Прошили до кісток, й скува, мов порцеляна... Я сам один, немов комаха в бурштині. Та діва з сну мій крижаний полон зламала, І я в її кохання розчинивсь вині... В безмежній порожнечі й тьмі ти світлом стала, Ти вибухнула сингулярністю в мені. Моє нове життя, іскринко, Богом дана, Я вічність всю тобі віддам, моя кохана...
3
0
28
Сонет 49
Кидало тінь на землю ясена гілля І дарувало прихисток від палу й спраги. В тіні частенько бавилось мале хлоп'я, Та недитячі вабили його розваги... Минула юність швидко, й ось дорослий я Гріхами спалений терзаюсь од зневаги. Я наче соте те загублене ягня... Я втратив дім й до нього не знайти дороги. Минуле зникло з пам'яті, немовби сон, З літами розчинилась віра в Ве́сну. Хай збудить мене Слово Спаса Пресвяте! Звучить воно хай в серці днесь, мов камертон, Щоб я налаштувавсь на частоту Небесну. Благаю слізно, Господи, знайди мене..!
2
0
29
Сонет 48
Нагі берези никнуть смутком оповиті, І завмира туманна сіра далечінь. Вогку, зотлілу тишу прорізає дзвін, І виринають із глибин гріхи незмиті. Кричать, на íм'я звуть, терзають грудь, неситі, До князя тьми за жили тягнуть на поклін. Душа стікає, топиться, мов парафін За лю́дські сльози в горю зливами пролиті. Я знаю, заслужив, і мучусь при житті, Його останок проклячу у каятті, Молитва хоч на хвилю принесе полегшу... Та мо́лю, не мене, а скривждених спаси, Серця зціли, зламай словеснії списи, А я у пеклі, Господи, життя довершу...
1
0
54