Микола Мотрюк
@M_Reveur
Дяк-реґент, музикант, військовий
Блог Всі
Новини
24
3
341
Новини, Думки вголос, Особисте
5
399
Новини, Особисте
3
330
Книги Всі
Вірші Всі
Сонет 51
Смарагдом густо шелестить, дзвенить пралìс, Весні возносить оду птаство у розмаю. Життя п'янкий в повітрі аромат вчуваю, Але радіть порі святій — не мій девіз... Зневіри пліснявою й кволості проріс, Стираюсь, розпорошуюсь, себе втрачаю, Мовчанням, тишею кричу, щодень конаю: Етон зжира — триклятий полуденний біс! Прилинь, молю, до мене, о, моя розрадо, Тугу-нудьгу огнем кохання спопели! О, музо, я втону в твоїх обіймах радо. Солодкості із трепетом прийму дари. Шелене полум'я пекельного торнадо, Поглинь мене й в полон навічно забери!
0
0
8
Сонет 50
Мене пітьма поволі жерла, поглинала. Хоч залишалась десь жаринка в глибині, Але й вона в кутку тихесенько згасала... Й холодними, порожніми зробились дні... Від безнадійності конав, від її жала. Дощі отрути смоляної проливні, Прошили до кісток, й скува, мов порцеляна... Я сам один, немов комаха в бурштині. Та діва з сну мій крижаний полон зламала, І я в її кохання розчинивсь вині... В безмежній порожнечі й тьмі ти світлом стала, Ти вибухнула сингулярністю в мені. Моє нове життя, іскринко, Богом дана, Я вічність всю тобі віддам, моя кохана...
6
0
118
Сонет 49
Кидало тінь на землю ясена гілля І дарувало прихисток від палу й спраги. В тіні частенько бавилось мале хлоп'я, Та недитячі вабили його розваги... Минула юність швидко, й ось дорослий я Гріхами спалений терзаюсь од зневаги. Я наче соте те загублене ягня... Я втратив дім й до нього не знайти дороги. Минуле зникло з пам'яті, немовби сон, З літами розчинилась віра в Ве́сну. Хай збудить мене Слово Спаса Пресвяте! Звучить воно хай в серці днесь, мов камертон, Щоб я налаштувавсь на частоту Небесну. Благаю слізно, Господи, знайди мене..!
5
0
114