Микола Мотрюк
@M_Reveur
Дяк-реґент, музикант, військовий
Блог Всі
Новини
26
3
332
Думки вголос
3
265
Думки вголос, Особисте
9
9
265
Книги Всі
Вірші Всі
Тріолет 49. Моїй долі
Моя ти доленько кохана, Я виглядав тебе віки... Замайоріли рушники... З тобою, доленько кохана, Через терни й чагарники, Прорвемось, де весна вквітчана, Моя ти доленько кохана, Я виглядав тебе віки... Омріяна і довгождана, Печаль-журу мою зітри, Недоленьку огнем спали... Омріяна і довгождана, Од вроди ізгаса зірки... Барвиста чічко вишивана, Жоно моя ти довгождана, Печаль-зажуру ізітри... Неначе повінь та весняна, Зненацька взяла мене ти, Й в незнані понесла світи... Кохання повене весняна, В моєму серці розцвіти, Щоби душа, од щастя п'яна, Моя ти доленько кохана, Не просиналася віки...
4
0
38
Тріолет 48. Першому коханню
Я б написав тобі послання: "Прости, спасибі, прощавай..." Не прочитаєш, ну й нехай, Я б написав тобі послання. Не явлюсь, не скажу, бодай Епістоля моя остання — Я б написав тобі послання: "Прости, спасибі, прощавай..." Немає болю вгамування, Він мій навік, до скону, знай... Я знищив і спалив твій Рай, Немає болю вгамування... Час не вернеш, хоч як благай: Не розтоптав твого б кохання... Немає болю вгамування, Він мій до скону, так і знай... Моя покута це карання, Судьби моєй не повторяй... Не згадуй, а чи проклинай, — Моя покута це карання... Радій, живи, молись, кохай, Зоря тобі хай сяє рання! — Останнєє моє послання... Прости... спасибі... прощавай...
3
0
37
Сонет 42
Малює іній завитки художні На брижах білосніжного рядна... Простори неозорі і безмовні, Надії де згаса бліда іскра... Не виживе в краю цім жодний, Без теплого овечого руна, Й ми без огню сховатись не спроможні Од крижаного холоду гріха... Скарбів небесних засіки порожні, Й оливи добрих діл зовсíм катма... Не наш це дім: ми гості й подорожні. В житті доріг багато, Путь — одна... І не важливо, бідний, чи заможний, Одвіт держатиме пред Богом кожний...
6
0
61