Микола Мотрюк
@M_Reveur
Дяк-реґент, музикант, військовий
Блог Всі
Новини
24
3
341
Новини, Думки вголос, Особисте
5
396
Новини, Особисте
3
327
Книги Всі
Вірші Всі
Сонет 48
Нагі берези никнуть смутком оповиті, І завмира туманна сіра далечінь. Вогку, зотлілу тишу прорізає дзвін, І виринають із глибин гріхи незмиті. Кричать, на íм'я звуть, терзають грудь, неситі, До князя тьми за жили тягнуть на поклін. Душа стікає, топиться, мов парафін За лю́дські сльози в горю зливами пролиті. Я знаю, заслужив, і мучусь при житті, Його останок проклячу у каятті, Молитва хоч на хвилю принесе полегшу... Та мо́лю, не мене, а скривждених спаси, Серця зціли, зламай словеснії списи, А я у пеклі, Господи, життя довершу...
0
0
11
Тріолет 51
Мов лілія сред озер, Та норов — дика орхідея... Про тебе міф писав Гомер, Мов лілія сред озер, Побачив хто, — і вмить завмер, У царство канувши Морфея. Ти — лілія серед озер, Та норов — дика орхідея. Квітучий засліпила сквер, Осяяна уся алея, І зачарований Дністер... Квітучий засліпила сквер. Для всіх — звичайний волонтер, А для військових — справжня фея. Мов лілія сред озер, Та норов — дика орхідея... -------------------------- Волонтерці Валентині
6
0
426
***
Колишуть тюльпани кривавим цвітом, А вчора ще навіженіла зима, І сипала люто колючим снігом, Коли ти промовив: "Мені вже пора..." Я ждала тебе гарячим літом, Та стежка твоя бур'яном заросла. І впала туга важким гранітом, З оскалом диявольським серце стиска, Й тяжіє над прірвою гострим піком... Зі смутком до мене прийшла й сивина... Знов спогади гірко-солоним гнітом Продавлюють голову... Й днесь вирина, Як шля́хом ділилися теплим хлібом, Навколо нас навіженіла зима, І сипала люто колючим снігом, Ти стиха промовив: "Мені вже пора..." -------------------------------- Дружинам полеглих побратимів
9
1
360