Сіре
Синє
Блакитне
Блакитне
Сьогодні падав сніг. Легкі сніжинки приземлялись на покрите льодом озеро. Воно, неначе світилося і намагалося вказати шлях. Ну звісно... Народжувати. За кілька тижнів вона вирішила, заповнила порожнечу душі липким почуттям очікуваності. Нарешті, марудні думки покинули її. Вже їх не існувало... А небо було світле, чисте, як озеро. Воно пропускало промінчики, які сідали на плечі дівчини. Такі ж невагомі і світлі.
***
Був звичайний зимовий вечір. З того ганебного дня минуло 6 тижнів. Вони були наповнені біллю, журбою, ненавистю до самої себе. Вона розповіла про все татові. Він був в шоці. Але все зрозумів. Це була маленька сімейна нарада. І він вирішив, що зможе забезпечити ще одну дитину. Через деякий час, коли стан ефекту минув, він радів. Ще б пак, він дідусь! Вона також раділа. Її батько був щасливий. Цей  чоловік був важливий їй завжди. Авторитет, нестримність, бажання змінювати, завжди приваблювали дівчину. А Ілля... А що Ілля... Зробив подарунок і в кущі). Але вона про це вже не думала... Попереду ще безліч проблем, які вона подолає, гордо піднявши голову і дивлячись на безкрає блакитне небо...
***
Далі буде...
P.S. Вибачте, що так довго не було оновлення. Намагатимусь писати частіше.👼
© Mabel McCabe,
книга «Моє небо також буває чорним».
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мирослава Назарук
Блакитне
Чекаю...
Відповісти
2021-04-03 15:47:06
Подобається