Сіре
Осінь... По мокрому асвальті тупотять люди з парасольками... Хм... Дощ... Здається сірий, чи може синій... Запах осінього листя вже давно в'ївся у весь одях, навіть шкарпетки... Чому так... Хмарність і сирість міста дарує кожному відразу... До осені... Всім своїм серцем ненавиджу осінь... Ось таку... Сіру, невиразну, тиху, але далеко не скромну на неочікувані подарунки...
***
Час йшов непомітно... Варя зайшла в ванну кімнату... В стаканчику стояв тест... На вагітність... Вона закрила очі... Їй відомий результат, але вона не хотіла розчаровуватись... Привідкрила око... Трясця! Дві смужки... Вона сіла на підлогу і підігнула коліна... Ридала... Довго... Нестримно... Всередині вже інше життя і їй вирішувати його долю... А їй всього 16... Всього лиш один єдиний раз... Тягар назавжди... А чи тягар це?
***
Вона пішла до свого озера. Сіла на камінь, який загартований часом і водою. Її небо сьогодні сіре. Трикляте небо! Вона не розуміла, чи її це життя. Озеро тихо витанцьовувало сірими тінями , які ховалися в очерет, раз по разу знову виходячи на арену... Її білосніжне обличчя обдував холодний пронизливий вітер, який здіймав пасма волосся в повітря і бавився. З чорних очей потекла сльозинка... Одна... Дві... Але вона вчасно зупинилась... В неї є всього лиш два виходи... Життя або смерть... Аборт або народження. Вона не знала. Її думки давно полетіли залишивши її на одинці з сірим небом...
***
Чи продовжувати писати?Ваша думка👇
***
Час йшов непомітно... Варя зайшла в ванну кімнату... В стаканчику стояв тест... На вагітність... Вона закрила очі... Їй відомий результат, але вона не хотіла розчаровуватись... Привідкрила око... Трясця! Дві смужки... Вона сіла на підлогу і підігнула коліна... Ридала... Довго... Нестримно... Всередині вже інше життя і їй вирішувати його долю... А їй всього 16... Всього лиш один єдиний раз... Тягар назавжди... А чи тягар це?
***
Вона пішла до свого озера. Сіла на камінь, який загартований часом і водою. Її небо сьогодні сіре. Трикляте небо! Вона не розуміла, чи її це життя. Озеро тихо витанцьовувало сірими тінями , які ховалися в очерет, раз по разу знову виходячи на арену... Її білосніжне обличчя обдував холодний пронизливий вітер, який здіймав пасма волосся в повітря і бавився. З чорних очей потекла сльозинка... Одна... Дві... Але вона вчасно зупинилась... В неї є всього лиш два виходи... Життя або смерть... Аборт або народження. Вона не знала. Її думки давно полетіли залишивши її на одинці з сірим небом...
***
Чи продовжувати писати?Ваша думка👇
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(2)
Сіре
Ааа, як складно, ніби хочеться продовження, але й такий відкритий кінець по-своєму прекрасний 🤔❤
Відповісти
2018-05-05 16:23:24
1
Сіре
Якщо сюжетна лінія вже створена, то чому б і не продовжити написання книги? А ще тут цікавий початок... 🌹🐈
Відповісти
2018-05-05 16:36:53
1