Річард  Грохенбау

Вже прибули всі претендентки. Цікаво як вони виглядають і яку вибере друг.Хтось постукав в мій кабінет.

-Війдіть.-сказав я відірвавшись від документів. О леді Труа зайшла. Цікаво що їй потрібно.

-Доброго дня, лорд Грохенбау!-привіталася вона. Ця жінка ніколи мені не подобалася. Всей час до мене лізе, і як їй пояснити що вона не в моєму смаку.

-Добрий леді Труа!Ви щось хотіли?

-Так, сьогодні одна з претенденток захотіла книгу. І я подумала що ви повині знати.Книга про наш світ.-сказала вона. Ого а це цікаво. Я думав що всі зразу захочуть одягу і прекрас.

-А хто це ?

-Так це леді Адельманн.

-Хм... Вона не з нашого світу?-вирішив спитати я .

-Так.

-Тоді я завтра сам зайду за книгою.

-Добре. До побачення!-сказала і вийшла леді Труа.

Надіюся це буде дуже цікаво.

                          ***

Самого ранку я вирішив зайти до дівчини за книгою.Стою перед дверима і стукаю.

-Війдіть!-почувся семпатичний, на мою думку, голос. Я зайшов ,і  оглянувся.І зразу побачив дівчину. Вона виглядала семпатично.А найголовніше блондинка, такий тип дівчат мені завжди подобався.Одягнута вона була в фіолетове плаття, яке підчіркувало її апетитну фігурку.-Доброго дня. Мене звати Емма Адельманн. А вас?-привіталася вона.

-Добрий день леді Адельм...-невстиг я договорити, як вона мене перебила.

-Ні, ні ,ні.-замахала руками вона.Смішно так.-Просто Емма. А ваше ім'я я ще непочула.

-Ох вибачте. Мене звати просто Річард.-вирішив відповісти в її манері.-Я би хтів задати вам кілька запитань якщо ви не против.

-Я не против.-різко сказала вона.І видала із себе усмішку, похожу на оскал.Я усміхнувся теж.

-Що ж вам подобається ваша кімната?-вирішив запитати хоч шось.-А плаття, взуття , а ...-і мене знов наглим спосібом перебили.

-Стоп!-зупинила вона мене.- Мені все подобається.

-Хм...-я задумався чи нормальна вона дівчина.Ніби так. Але інші би зараз почали говорити що плаття непідходять.- А книга як вам, чи ви ще непрочитали?

-Прочитала.Цікава дуже, я би хтіла ще пару якихось книг.

- Ну добре я скажу що б вам видали ще декілька книг.

Потім вона  почала мене розпитувати про світ та про конкурс.

-Тоді я розкажу про свій світ.-сказала вона.-У мому світі немає магії, замість неї є технології.А ще у нас...

-А це несекретно?-здивувався я, перебеваючи тепер її.

-Ні ви що..-сказала вона. І продовжила розказувати про свій світ. Мені дуже сподобалося як вона розказує."Ой що це зі мною?"-запитав себе подумки.Все таки вона мені семпатична.

-А давайте перейдемо на "ти"-різко запитав я.

-Ну давай. Мені дуже приємно мати тут хоч одного друга.

-А чому ти не розпитуєш про принца?- поцікавився я.І трохи обідно стало як вона назвала мене другом.Але це вже щось.

-Тому що він мені не потрібний.-ого оце так заявочка. Но мені тим більше спокійно.

-А може він вибере тебе? Чи ти в нього закохаєся?-навсякий випадок запитав я.

-Ні і ще раз ні.Все хватить про принца давай ліпше про себе щось розкажи.

І так ми дуже довго говорили.На прощаня я запитав чи нічого не потрібно, вона відповіла що ні. І я вийшов. Вирішив піти побалакати з другом.

                         ***

Після розмови з другом я його чуть не вбив. Я ніколи незабуваюсь.І я надіюся що йому не сподобається Емма.

-Емма.-знов пробуючи на смак її ім'я промовив я.Мені ніколи ще не подобалися так жінки.

А щей взяли і завтрашній бал відмінили. Ну питається навіщо. Там я би зміг потанцювати з Еммою.Але ні будуть проводити якийсь ретуал.Добре що мені поручили провести Емму.

                      ***

Самого ранку я вста і вирішив йти до Емми.На моєму лиці зявилася усмішка.Цікаво що вона зараз робить.Зараз я дізнаюся, стукаю у двері.

-Війдіть!-почулося мені. І я війшов . В її очах читалася така радість.Вона радіє що я прийшов, але на обличчі не показує.А в руках вона тримає чорне плаття.

-Добрий день, Еммо!- вирішив привітався я.

-Добрий Річарде!-ого скільки радості в голосі.

-Вибачте, але плани помінялися. Зараз ви всі пройдете один ретуал.-вирішив перейти зразу до теми мого візиту.

-Тобто?-злякано спитала вона.

-Небійся, нічого страшного нестаниться. І одінь оце.-я подав торбинку їй.-Це обов'язково.

-Ну чому? Ну скажи чому? Опинилася в іншому світі!Попала на відбір!А ще прийдеться проходити якийсь ретуал!Ну чому??....-взвила вона.

-Еммо оспокойся!Нічого такого, певне,нестанеться.-виділив слово "певне" сказав я.

-Певне?-перепитала вона.Цікаво чого вона та лякається.

-Вибач, але розказувати тобі я нічого незможу.Я би хтів но вибач, я дав клятву крові.

-Нічого. Добре, я одіну це. А ти мене будеш проводити?-запитала вона з надією?. Тобто вона сама хоче щоб я її провів.

-Так, а ти думала для чого я.

-Добре почикай.-сказала вона забігаючи з пакунком в гардеробну, а служанка за нею.А я розглянув її гостину.Ну чому вона там так довго.Вона вийшла, лібше щоб вона не виходила. Сорочка є прозрачна.В мене немає слів.

-Річард, а я точно маю в цему йти?-тихо запитала вона, коли ми йшли в зал.

-Так.-коротко відповів я. Намагаючись дивитися їй на лице.Це так вашко.Нарешті ми підійшли до дверей і вона зайшла.Хух добре що я там не потрібний.Для себе я вже все вирішив, залишилося надіятись на друга і Емму.