Я вже хотів бігти по стінам до батька експерементатора. Але всі стіни піднялись і звідти побігли всі піддослідні , яких вже не можна було контролювати. Їх було всього 49. Батя назвав їх :"Сім створінь кожного із 7 смертних гріхів". Прийшлось достати молот. В них було по 5 здібностей. Я не міг аналізувати здійбність кожного тому бив наугад. А коли попадався справді сильний я визначав здібність і поглинав її . Там було 49 піддослідніх , але я був куди хитрішим. Я почав робити так щоб вони нападали одне на одне. А сам був на дверях і дивився . Лишилось 5 живих . Алмазний , магнітний , кислотний , ілюзійний , некромант. Некромант завдяки своїй крові повертав до життя мертвих , але вони були тупі , як пробка. Я прибив його першим , а здібність не забирав вона сильно слабка. Далі кислотний. Я просто підпалював кислоту після чого вона згорала. Здібність поглинув знадобиться. Ілюзійного я переміг завдяки тому , що вдарив блискавкою по підлозі і його єдиного відключило. Лишались самі сильні Магнітний і Алмазний. Я знав , що проти нього так просто не піти. Тому зробив ілюзію , а сам одним ударом молоту відключив його і забрав здібності. Алмазний знав , що переможе бо я його не переможу. Він так думав . Але я згадав хімію. Що карбон є як алмазом так і вугіллям. Я змішав здібності магнетизму і блискавки. І одним повним доторканням долонь я міг перетворити його на вугілля. Він не знав про це . Тому коли я взявся за його руку вона вся стала вугільна. Після чого він почав атакувати . Мені приходилось постійно ухилятись і помалу робити його не алмазним , а вугільним. І в мене вийшло. Тільки я був добряче побитий . Я просто запустив в нього вогню і той загорівся з середини. І горів. А я завдяки магнетизму добрався до місця ,де мав бути батько , але того не було. Я почав ходити і шукати далі . І попав знову на арену. Там вже був 50 піддослідний. Батько його назвав :"Справжній син". Весь він був покритийив шрамах і з запаяним ротом. Він повністю слухав батька. Тому битись мені з ним прийшлось в стилі Джекі Чана. А ледве під час бою почув , що якийсь вчений казав про змію , готовність і операцію. Вони говорили про Вайпер. Я вирішив вбити синульку одразу. І включив всі режими одночасно. Я канешно риганув кров'ю після включення. Але з таким , я його точно переможу. І з таким арсеналом я ледве переміг. Я відрубав його голову сталевим лезом замість лівої руки. Відключились режими самостійно. Після чого всі здібності я втратив. Лишався я , подвійний молот , сокира. Я пішов далі. Ще по шляху випивав коньяк і віскі. А далі щк була одна кімната під бій. Там вже стояв хтось чекав на жертву. Коли я війшов то вся моя зброя лишилась за входом через спеціальний бар'єр.
Ну що синульки покажіть хто з вас справжній.
(Професор Чан)
Значить мій клон.
(Лайтер)

Я розімняв руки і ноги. І попивав трохи , щоб розслабитись. А мій клон мав майже всі здібності. І тут ми пішли в бій. Я брав тим , що знав з різних бойових мистецтв і слабкостей кожної здібностей. Ми пішли в стичку знову. І тут клон почав рухатись надто швидко. Я вирахував траектроію і вдарив рівно в його лице. Йому було всеодно. Я почав думати про те , що він нас обох в любому випадку буде використовувати , як піддослідних. Я робив це , щоб він прочитав мої думки. Поки ми бились я почув його голос , хоч і рот в нього був зашитий. Він не хотів вірити в мої думки. Тому я вирішив здатись. Мене пов'язали так , що я не зміг би втікти. Але в одному я був краще ніж клон. Я завжди був параноіком. І поки ми бились поглинав кожну здібність. І таким чином вирвався. І побіг до операційної і покликав свій молот. Клон знову став на мому шляху тому я молотом зніс його голову. Коли я вже добігав туди бачив , як лікарі несуть Вайпер до операційної. Я швиденько зайшов туди. Але не зміг помішати. Один з хірургів був я . Я швиденько переодягнувся і чекали на мого батю. Він ж не знаю , як я виглядаю. Тому тільки той попросив скальпель. Я показав йому лице хірурга , якого замінив. І відштовхнув чим по далі стіл з Вайпер. І почав бити лікарів. І переодягнувшись назад пішов до батька. А його здібність була проста бачення майбутнього. І він міг знати все про те майбутнє. Тому він і був професором. Але його помилка була в тому , що не завжди він вглядається в ті видіння. Я почав з ним бій. Ми бились на кулаках. Бо іншого способу не було. Я все сильніше бив поки він спокійно відбивав кожен удар. Але коли в бій війшла Вайпер він був в шоці. Бо я замість анестезії дав їй кофеїн в капельницю. І я зміг вдарити старого. І ми змогли нарешті битись на рівні. Але він дістав скальпель і пробив ним серце Вайпер. Я в свою чергу сокирою розрубив його голову. В мене було важке дихання. Я подивився на всі трупи. І почав шукати , де всі інші учні школи. А вони всі теж вже мертві , бо всі їх здібності пішли клону і не було часу робити це так , щоб не зашкодити життю. Коли я вернувся до будівлі школи то вставив в землю свій молот. А сам зняв весь обладунок і пішов до ковальні. Я зрозумів , як було важко ковалю. Обладунок я заховав . А сам оплакував всі жертви і викував один цікавий артефакт. Який активовується коли людина на такій злості , що її здібність стає в сотні раз сильніша. Назвав я цей амулет "Серце грози". Він мав вигляд кульки навколо якої були диски. Я просто став новим ковалем і тим хто дивиться за артефактом. На цьому історія закінчилась. А Артефакт зник після того , як Лайтер помер. А молот так ніхто і не зміг підняти.