(Kabuikhullen)
Farewell to my old village     Behold, Kabuikhullen Mother of the Inpui tribe  Situated at the lofty mountain You gave life to flora and fauna     Behold! We missed your presence   Forgive us for leaving you behind.   Your breast with plenty milk          beckone us   No one sees you but God the Almighty. Though we left to other places of yours  We want you like oasis in the farthest desert Money cannot give a safer place as your bosom. No one sees you but God the Almighty. Oh no! The world is too soon to let loose the reign of terror, Letting me to depart from you. Won't you rise to beg us Farewell. As we depart with tears all abound Memories with memories we long back Into your bosom of blossom fragrance sweet. Every old wept and your children too We moves leaving your defence of long History Glory with praises. Songs of deep from inner heart making FAREWELL, OH FAREWELL KABUIKHULLEN......                                   -Riamroi brother.
2019-09-01 17:08:21
4
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11229
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2524