Попытка перевода. Оригинал ниже. Алексей Розумов
*** Вы хотите узнать, что я видел на этой войне? Буду долго молчать - так, как будто не видел, не знаю. Но погибшие братья меня посещают во сне И ни как не отпустят. Я злой - я по ним не рыдаю. Лучше ты расспроси, сколько Божьих чудес повидал, Чем о танках подбитых, обстрелах, развалинах, ранах... Я за всю свою жизнь столько Солнца заходов не знал, сколько здесь повидал бесподобных восходов румяных. Ярко звёзды горят над Донбассом! Но чёрт побери Больше я не хочу любоваться красотами теми. Если вижу звезду, что летит из-за края зари, я хочу лишь упасть, прикрывая ладонями темя. Я метаю ножи. Я стреляю, что твой Робин Гуд. И люблю я Отчизну, детей, маму, папу и братьев... Но храни меня, Боже, от вида незваных паскуд... Я устал, Боже мой. Никого не хочу убивать я. Защити от меня их, от гнева за их беспредел, Возврати бедной маме российской здорового сына. Умоляю Тебя! Я же крови его не хотел - Но чего не свершишь за свободу и за Украину... _______________________________________________________ Олексій Розумов *** Не питайте мене, що я бачив щодня на війні. Я мовчатиму довго — так, мовби й нічого не бачив. Тільки друзі загиблі турбують мене уві сні Та ніяк не залишать. Я злий — я за ними не плачу. Краще в мене спитай, скільки бачив від Господа див, Ніж про обстріли “Градів”, розруху й підірвані танки… Я за ціле життя стільки заходів не проводив, Скільки тут я зустрів дивовижних рожевих світанків. Як багато зірок на Донбасі! Та чорт забирай, Більше я не люблю роздивлятися небо прошите. Якщо бачу я зірку, злітаючу за небокрай, Тільки й хочу, що впасти та вуха руками закрити. Я кидаю ножа. Я стріляю, що твій Робін Гуд. Я люблю Батьківщину, дітей своїх, батька і мати. Та боронь мене, Боже, зустріти ворожих паскуд… Я втомився, мій Боже. Я більше не хочу вбивати. Захисти їх від мене, від гніву мого за братів. Поверни тій російській матусі здорового сина. Я благаю, мій Боже! Я крові його не хотів — Тільки чо́го не зробиш за волю і за Україну…
2023-03-17 07:01:17
0
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3177
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3846