Вірші
МАМО, ІДЕ ВЖЕ ЗИМА...
В нашем общежитии для "ангельского возрата" 70+ был новогодний праздник. Всех попросили приготовиться петь песни и читать стихи про зиму. Я запросил в Гугле "вірші про зиму". Попалось стихотворение Леси Украинки. Подумал, что как раз в эту зиму оно весьма актуально. И перевёл. Перевод ниже.
МАМО, ІДЕ ВЖЕ ЗИМА...
«Мамо, іде вже зима,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже нема...
Мамо, чи кожна пташина
В вирій на зиму літає?» —
В неньки спитала дитина.
«Ні, не кожна, — одказує мати, —
Онде, бачиш, пташина сивенька
Скаче швидко отам біля хати, —
Ще зосталась пташина маленька».
«Чом же вона не втіка?
Нащо морозу чека?»
«Не боїться морозу вона,
Не покине країни рідної,
Не боїться зими навісної,
Жде, що знову прилине весна».
«Мамо! Ті сиві пташки
Сміливі, певно, ще й дуже,
Чи то безпечні такі, —
Чуєш, цвірінькають так,
Мов їм про зиму байдуже!
Бач — розспівалися як!»
«Не байдуже тій пташці, мій синку,
Мусить пташка малесенька дбати,
Де б водиці дістати краплинку,
Де під снігом поживу шукати».
«Нащо ж співає? Чудна!
Краще шукала б зерна!»
«Спів пташині потіха одна, —
Хоч голодна, співа веселенько,
Розважає пташине серденько,
Жде, що знову прилине весна».
(Леся Українка)
_____________________________________
МАМА, ТЫ ВИДИШЬ – ЗИМА…
«Мама, ты видишь – зима
Снегом траву покрывает,
Пташки в саду не летают…
Мама, ведь пташка любая
От холодов улетает?» -
Маму спросило дитя.
«Не любая, - мать отвечает, –
Видишь, пташка другой повадки
Скачет весело возле хатки, –
Холода она с нами встречает».
«Что? Про зиму она не слыхала?
Почему же она не сбежала?»
«Не боится мороза она,
Не покинет родного края
Не страшна ей зима любая,
Ждёт, что снова придёт весна».
«Мама! Те серые пташки
Очень они бесстрашны,
Или они беспечны –
Слышишь, щебечут так,
Словно им всё неважно!
Ишь – расчирикались как!»
«Нет, они не беспечны, сыночек,
Пташке малой снега – печали:
Где найти бы еды кусочек
Чтобы птенчики не пропали».
«Что ж поёт она у дорожек?!
Поискала бы лучше крошек!»
«Щебетанье – потеха одна, –
Голодна – зато как щебечет!
Своей песней печали лечит,
Ждёт, что снова придёт весна».
(перевёл М.Польский)
0
0
207
Попытка перевода. Оригинал ниже.
Алексей Розумов
***
Вы хотите узнать, что я видел на этой войне?
Буду долго молчать - так, как будто не видел, не знаю.
Но погибшие братья меня посещают во сне
И ни как не отпустят. Я злой - я по ним не рыдаю.
Лучше ты расспроси, сколько Божьих чудес повидал,
Чем о танках подбитых, обстрелах, развалинах, ранах...
Я за всю свою жизнь столько Солнца заходов не знал,
сколько здесь повидал бесподобных восходов румяных.
Ярко звёзды горят над Донбассом! Но чёрт побери
Больше я не хочу любоваться красотами теми.
Если вижу звезду, что летит из-за края зари,
я хочу лишь упасть, прикрывая ладонями темя.
Я метаю ножи. Я стреляю, что твой Робин Гуд.
И люблю я Отчизну, детей, маму, папу и братьев...
Но храни меня, Боже, от вида незваных паскуд...
Я устал, Боже мой. Никого не хочу убивать я.
Защити от меня их, от гнева за их беспредел,
Возврати бедной маме российской здорового сына.
Умоляю Тебя! Я же крови его не хотел -
Но чего не свершишь за свободу и за Украину...
_______________________________________________________
Олексій Розумов
***
Не питайте мене, що я бачив щодня на війні.
Я мовчатиму довго — так, мовби й нічого не бачив.
Тільки друзі загиблі турбують мене уві сні
Та ніяк не залишать. Я злий — я за ними не плачу.
Краще в мене спитай, скільки бачив від Господа див,
Ніж про обстріли “Градів”, розруху й підірвані танки…
Я за ціле життя стільки заходів не проводив,
Скільки тут я зустрів дивовижних рожевих світанків.
Як багато зірок на Донбасі! Та чорт забирай,
Більше я не люблю роздивлятися небо прошите.
Якщо бачу я зірку, злітаючу за небокрай,
Тільки й хочу, що впасти та вуха руками закрити.
Я кидаю ножа. Я стріляю, що твій Робін Гуд.
Я люблю Батьківщину, дітей своїх, батька і мати.
Та боронь мене, Боже, зустріти ворожих паскуд…
Я втомився, мій Боже. Я більше не хочу вбивати.
Захисти їх від мене, від гніву мого за братів.
Поверни тій російській матусі здорового сина.
Я благаю, мій Боже! Я крові його не хотів —
Тільки чо́го не зробиш за волю і за Україну…
0
0
258
