МАМО, ІДЕ ВЖЕ ЗИМА...
В нашем общежитии для "ангельского возрата" 70+ был новогодний праздник. Всех попросили приготовиться петь песни и читать стихи про зиму. Я запросил в Гугле "вірші про зиму". Попалось стихотворение Леси Украинки. Подумал, что как раз в эту зиму оно весьма актуально. И перевёл. Перевод ниже. МАМО, ІДЕ ВЖЕ ЗИМА... «Мамо, іде вже зима, Снігом травицю вкриває, В гаю пташок вже нема... Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає?» — В неньки спитала дитина. «Ні, не кожна, — одказує мати, — Онде, бачиш, пташина сивенька Скаче швидко отам біля хати, — Ще зосталась пташина маленька». «Чом же вона не втіка? Нащо морозу чека?» «Не боїться морозу вона, Не покине країни рідної, Не боїться зими навісної, Жде, що знову прилине весна». «Мамо! Ті сиві пташки Сміливі, певно, ще й дуже, Чи то безпечні такі, — Чуєш, цвірінькають так, Мов їм про зиму байдуже! Бач — розспівалися як!» «Не байдуже тій пташці, мій синку, Мусить пташка малесенька дбати, Де б водиці дістати краплинку, Де під снігом поживу шукати». «Нащо ж співає? Чудна! Краще шукала б зерна!» «Спів пташині потіха одна, — Хоч голодна, співа веселенько, Розважає пташине серденько, Жде, що знову прилине весна». (Леся Українка) _____________________________________ МАМА, ТЫ ВИДИШЬ – ЗИМА… «Мама, ты видишь – зима Снегом траву покрывает, Пташки в саду не летают… Мама, ведь пташка любая От холодов улетает?» - Маму спросило дитя. «Не любая, - мать отвечает, – Видишь, пташка другой повадки Скачет весело возле хатки, – Холода она с нами встречает». «Что? Про зиму она не слыхала? Почему же она не сбежала?» «Не боится мороза она, Не покинет родного края Не страшна ей зима любая, Ждёт, что снова придёт весна». «Мама! Те серые пташки Очень они бесстрашны, Или они беспечны – Слышишь, щебечут так, Словно им всё неважно! Ишь – расчирикались как!» «Нет, они не беспечны, сыночек, Пташке малой снега – печали: Где найти бы еды кусочек Чтобы птенчики не пропали». «Что ж поёт она у дорожек?! Поискала бы лучше крошек!» «Щебетанье – потеха одна, – Голодна – зато как щебечет! Своей песней печали лечит, Ждёт, что снова придёт весна». (перевёл М.Польский)
2023-03-17 07:23:05
0
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2040
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11500