Катерина Васильченко

2024-06-19 13:41:03

Пів життя ненависті

Думки вголос, Особисте, Різне

Пiв життя ненавистi Так вийшло, що я маю схильність до повноти і я завжди памʼятатиму як інші діти жахалися моєї занадто блідої шкіри. А з 16 років в мене зʼявилось акне і я борюсь з ним по сьогоднішній день. Та це ще не увесь перелік моїх якби недоліків. Але тільки но зараз до мене прийшло розуміння того, що я красива))). Мені так шкода, що пів життя…Уявіть собі, ПІВ свого ЖИТТЯ я витратила на те, щоб фіксувати свою увагу на пошуку вад в єдиній людині, кого повинна була безумовно любити й поважати - в собі. Навіть коли я важила 49 кг і була засмаглою, мені як хворому перфекціоністу і цього було недостатньо…Я вишукувала, що ж ще може бути не так? За що я маю себе ненавидіти і цькувати далі? Занадто широкий ніс? О, так. Занадто тонкі губи? Теж підійде. Може круглий й зависокий лоб? Ну, звісно ж! І так, - нескінченно й по колу. Я була настільки затьмарена хворобливим баченням себе, що ігнорувала той факт, що подобалась багатьом хлопцям в різноманітті своїх станів/эпізодів/виглядів. І навіть з часом я ігнорувала припущення, що цей «успіх» може бути обумовлений не тільки зовнішнім фактором. Доречі, деякі дівчата з мого минулого, також не могли осягнути цього і ретранслювали це у доволі сміливих формуваннях по типу: «Та як тобі може подобатись ось ця прищава? Вона ж з іншої планети! Чому ти з нею взагалі спілкуєшся?» Але все ж таки було образливіше чути висмійливі вигуки стосовно своїх авангардних аутфітів. Бо я вважала себе стильовою з малечку, але зрозуміло, що суспільство було просто не готово до цього))). І все ж таки, ця пісня про любов. Чи то вік, чи то неабиякий досвід рефлексії або плідність праці в терапії дали мені змогу в решті решт закохатися в себе. Дали мені розуміння того, що навіть якщо трапиться рецидив акне, я наберу вагу або сивина захопить всю мою голову, це не зробить мене менш гарною. Люблю своє густе волосся, обличчя з високим лобом, вузький розрiз очей, анімічний колір шкіри і дякую собі, що все ж таки не збільшувала губи і не зменшувала ніс. Бо це все моя естетика. Бо все рівно так, як і повинно бути. Бо все це й робить мене коханою для себе.

324

Коментарі

Mark Fortis

Можна лише привітати Вас із цим досвідом самоприйняття! Це очевидно не легкий шлях який потребує тривалої внутрішньої роботи. Засуджувати та не приймати себе це виснажливо та боляче. (я і сам схильний до перфекціонізму, що звісно має свої негативні наслідки) Спробувати насправді зрозуміти себе чи іншого - це означає докласти зусиль. Визнати власну недосконалість досить важко, коли очікуєш від себе неможливого, особливо коли маєш переконання які були «завантажені» в нас через виховання чи інші соціальні взаємодії. Коли усвідомлюєш свою самоцінність в незалежності від уявлень інших - стаєш вільним, бо більше не залежиш від схвалення чи осуду із зовні. Соціально-культурні стереотипи завжди тиснуть на людину та нав'язують масові тренди як ознаку «нормальності» за допомогою якого людина долучається до цього соціуму. В цей час «інші» часто намагаються перетворити нас на своїх «інтелектуальних двійників», бо виходять із хибного узагальнення, що начебто їх власна позиція відображає реальність. На справді це виключно суб'єктивне її сприйняття. Бути собою означає проявляти сміливість.

Відповісти

2024-06-24 10:06:49

Подобається