Повертаюсь до тями. Ігор та Богдан перелякано стоять надімною не розуміючи, що сталось, чому я впав. Загальна слабкість фізична, після гвалтування. Хоча вже навіть я сумніваюсь, чи це вже рахується гвалтуванням. Мабуть то варто вже казати "після обслуговування" загальна втома та й психологічно я втомлений.
Хлопці дивляться на мене, в очікуванні, що я якось відреагую, щось скажу. А я не знаю, що казати після слів "Вадік, це правда?" Вони все знають, мене знищили. Як далі бути?
— Він геть слабкий після такого двіжа.
— Блідий та безсилий.
— Загуляв хлопчина. - прокоментували хлопці.
Дивно, що вони мене сприймають після цього всього, ще переживають за мене.
— Якщо ви вже все знаєте, то що мені розказувати? - з відчаєм у голосі я промовив.
— Ми не все знаємо, розказуй що і як було?
— Мене споїли і ... - я заплакав, розуміючи що трапилось.
Хлопці трохи розгублено переглянулись:
— Хто тебе споїв, ти ж сам напився!?
— І що "і"? - допитувався Ігор.
Мені дійшло, що вони не про сьогодні говорять. Мені аж трохи стало легше.
— Чекайте, ви про що? - заплутано спитав я.
— Як про що, ви з Тимуром лишились в пабі, ми пішли.
— А сьогодні одногрупниця каже, що зустріла тебе з самого ранку на автовокзалі, ночував там.
Мені наче камінь з душі впав, вони нічого не знають...
— Ааа так, перетусив я трох. - в цей момент усвідомлюю флешбеками, як пройшла ніч п'ятниці на суботу, і сьогоднішній день. Як мене мали всі кому не лінь і в рот і в попу.
— Так чому ти опинився на автовокзалі, і куди подівся Тимур тоді?
Я вигадував все під час розмови, я не міг таке розказати ще одногрупникам. Мені достатньо Тимура.
Хоча я не знаю, хто мене сьогодні трахав у червоній масці.
Тому видумав, що ми посварились з Тимуром і я так напився, що згубив телефон та студентський, через що не зміг потрапити до гуртожитку.
— Ха ха, Тимур гівнюк. - розсміявся Богдан.
— Чого Тимур гівнюк? - зробив здивований вигляд.
Тимур не гівнюк, він падло брехливе і корисливе. - подумки сказав я.
— В тебе в пабі випав студентський, а Тимур підібрав, сказав що то прикол, щоб не спалились. - додав Ігор.
Ні він не падло, він сука. Це він так прикалується? Промерзнути, ночувати на вокзалі, підлаштовуватись і хвостиком ходити з ним, щоб увійти до гуртожитку.
— Ясно, відпочивай тусер. А от телефон жалко. Не пам'ятаєш, де міг забути?
Я то розумію, де він. Але хлопці не знають, що я був у тих мужиків на квартирі. Краще хай не знають, бо слово за слово і почнуться підколи та плітки по групі, а то і далі по універу.
Пожав плечима в знак того, що уяви не маю де мій телефон. Хлопці пішли по своїх ліжках. Я з полегшенням видихнув. Так не роздягаючись, я і заснув вмоменті.
Понеділок
Тяжко, але розбудили хлопці на пари. Я все ще "варений" але самопочуття краще. Спізнюючись ми вийшли з гуртожитку.
— Я дещо забув, йдіть без мене. - сказав хлопцям, а сам з самого ранку у роздумах.
Де мій телефон, мої батьки мабуть дуріють. Явно дзвонили за вихідні. Чому Тимур досі не віддав студентський? Він так хоче мене контролювати, маніпулювати? І взагалі, навіщо йому мої труси, це взагалі.
Перше, що спало на думку, можливо мій телефон і зовсім не на квартирі забутий, а в пабі загубив. Ще дуже рано, паб ще зачинений.
Я вирішив, прогуляти пари. Оскільки є важливіші справи, не вирішені. Все-одно прогулюючи пари, пішов у напрямку пабу. На справді, коли я залишаюсь сам на сам, дурні думки, спогади починають полонити мою голову.
Пригадую як геть учора, обманом домагались мене та скористались мої ровесники. Чи то голодні чи то мстиві, дерли доречі боляче. Але все ж хуї у них класні. Думка, що я на ліжку, обслуговував голодних студентів, почала збуджувати і йти на вулиці вже ставало дискомфортно. Я згадую та розумію, що моя білизна у Тимура, а я прийшов, заснув, прокинувся і в тому ж пішов. Я без трусів. Мій стояк ще каменів. Страх який я хтивий. Моя жупа відразу змокріла і почала поскрипувати між моїми булочками. Моя уява просто дуріла. Йдучи парком, збуджений уявляв як десь тут я комусь відсасую. В той же час мені лячно і гаряче від однієї думки. Відчуття що я течу як та сука, фонтан ззаду, наче мене облили, дупа мокра і горить. Мені страх хотілось чогось такого прям зараз і тут. Уявляв тих чоловіків з пабу. Коли переді мною міцний торс з розтібнутою рубашкою, мене за стегна натягують на свій член. Ммм. І тут згадую, як це все записує Тимур. Страх. Стояк як рукою зняло.
Дійшовши до пабу, моя попа охолола, але все ж була вологою. Так. Паб зачинений. Стоячи перед закладом розгублено думаю, що робити, куди йти? Можливо поки є час, прогуляюсь у двір до тієї квартири. Я ні на що не розраховую, можливо з них когось побачу. Все є люди теж на роботу йдуть вранці. Була не була, може хоч якийсь рух у справах піде. Пішов.
Будучи у дворі, звідки я уночі тікав, присів на лавку і очікувані чуда. Чуда звичайно не відбулось, очікувано. Вже час коли відчиняється паб 12:00.
Якщо вони там тусили, можливо вони там часто бувають. Можливо навіть на обіди приходять. Піду в надії їх там побачити.
Зайшовши до пабу, я звернувся до адміністратора, чи випадково не знаходили за ці дні телефона. На що адміністратор, дала надію, що можливо є, треба подивитись серед загублених речей. Запевняючи, що такий заклад, що постійно хтось щось губить.
— Він у Валіка. - пролунав голос зі сторони.
Повернувши голову, на барі побачив чоловіка, з якого почалась вся моя сексуальна історія. Це той який наче "просто приліг" біля мене.
Я аж здригнувся побачивши його. Чи то налякався чи то неочікував побачити його тут, ще й барменом.
— Я Андрій, дууууже приємно познайомитись Владику. - дууууже єхидно з посмішкою представився йобар.
Я б сказав дещо, але при його колегах вирішив промовчати, сказав лише:
— Мені треба мій телефон.
— Який ти злий, чого ти, все ж добре, не переживай малий. Ми Валіку все пояснили, він сам хоче з тобою зустрітись. - на стільки бридко від нього це лунало.
Він знає, що привабливий і зрозуміло, що на барі до нього усі липнуть, заграють і йому часто перепадає. Мабуть ще доводиться обирати. Нарцис одним словом, рахує що все так як він бажає.
— Добре, що ти сюди прийшов, а не до нього. Його жінка не зрозуміла б, підставив би його. - додав Андрій.
Після цих слів я в шоці від їхніх розваг. Я читав історії, розповіді, про такі розваги сімейних чоловіків. Але ж Валік мене не чіпав, і взагалі усіх порозганяв та й мене за шлюху, блядь рахує. Цікаво хто з них яким життям живе. І так, можливо і добре, що так і не зайшов до нього в суботу та й сьогодні. Ото б ще більше проблем було б.
— Так як мені і де забрати телефон?
— Можемо домовитись. - підморгуючи промовив.
Трохи набравшись наглості, зелена сопля видала:
— Телефон у Валіка, а з тебе що взяти? - підстьогуючи сказав в очі.
Він такого явно не очікував, трошки видно шокований. Але не розгубився.
— А ти малий не промах, ігривий. Відійдемо, розкажу в деталях.
Розмова трохи стає емоційнішою, реально при інших говорити тяжко. Хай но, зараз вискажу. Андрій попросився відійти на трохи. Я попрямував до виходу з пабу. Мене наздоганяє він і каже, йди за мною і звертає в сторону. Та попрямував в туалет. Зайшовши в туалет, він пішов до кабінки. Інша була відчинена і пуста. Я чекаючи, вирішив почати діалог.
— І як тобі живеться, після цього всього?
— Після чого?
— Дурня включаєш. Після того як зґвалтував мене.
Він якраз завершив справу. Вилітає з кабінки, злющий. Видно зачепили мої слова.
— Ти шмара об мене терлась, лежала, стогнала, хотіла щоб тебе проїбали. - агресивно впритул до мене говорить чоловік.
— Взагалі то я чоловік, а не дівчина "він" а не "вона".
— Ні, ти якраз блядь, яка з хуя на хуй скаче. Дає і смокче усім підряд. Ти підстилка, змирись!
В мене очі стали мокрими. Він частково правий, якщо на цю ситуацію подивитись зі сторони.
— О, дівчинка плакати зібралась. Мені тебе пожаліти?
— Хоч хтось би пожалів. - іронізуючи видавив з себе.
— Давай я тебе пожалію.
Я поглянув на нього не розуміючи, що має на увазі. Він мовчки взяв мене за руку, я все ж подумав, що щось людяне в ньому є. А він взяв і поклав мою руку собі на ширінку. Там вже набухав той звір.
Що його збуджує? Те що я жалюгідний? Те що я плачу? Те що я безпомічний? Хтось дасть мені відповіді?
— Як. Мені. Отримати. Свій. Телефон. - спокійно, виважено дивлячись йому в лице сказав.
Він помалу другою рукою бере за потилицю і тягнучи до себе та вниз промовляє:
— Попроси гарненько в дяді, щоб подзвонив другові.
На секунду, руки у нього міцні і крепкі, наче капкан. Я звичайно чинив опір, але невдало. Поставив мене на коліна перед собою, впритул до ширинки. Посеред туалету.
— А по іншому ніяк? Сюди зараз хтось зайде.
— Не переймайся, по іншому можна. Пам'ятається є чудове відео з твоєю участю.
— Тю. Так воно не у вас.
— Впевнений?
Я не розуміючи і не вірячи, розмірковую, яким чином воно у них. Мене це ще більше напрягає. Ця уся ситуація. Що за схема?
Андрій дістає телефон і щось там клацає в телефоні. Повертає телефон і показує порно відео за моєї участі та коментуючи:
— Шикарне відео. Тимур змушений був нам скинути, бо на ньому є ми. - з цими словами він розстібає ширинку, а другою рукою так і тримаючи телефон з відео переді мною.
— Дивись і смокчи шкура. - зухвало скомандував йобар.
Насправді, спостерігаючи за собою на відео, я почав збуджуватись. А зі сторони це виглядало, наче я обслуговую реально їх. Ґвалтуванням там не виглядало. Переводячи погляд на цього товстого звіра, з яким я вже знайомий, я відчув приємний чоловічий звабливий запах і я залюбки взяв його до рота. Мабуть те що я відпочив, поспав, дало мені нових сил та настрою. Я дуже голодно почав ковтати цього здоровання, час від часу даючи щелепі перепочити. Але не давав часу нудьгувати бармену. Він здивовано спостерігав як я сам насаджуюсь на його інструмент. Намагаючись глибоко взяти його.
— О так, ти швидко вчишся, на вихідних тренувався? - жартома промовив.
Він то не знає, але так і на справді було, "тренувався" так, що дупа частково болить.
— Угу - видав я з хуєм в роті.
— Гарно просиш, вставай розвертайся.
Я не довго думаючи підіймаюсь. Тим часов він повністю зняв з себе штані і почав знімати з мене. Як добре, що заклад щойно відкрився, і поки нікого. Я не уявляю, що буде якщо хтось зайде.
— Ох, ти ж явно мене хотів зустріти. Знов без трусиків. І попа вже мокренька. Як збуджуюче. - з цими словами він вдягнув презерватив, наслинив руку та змастив член.
— Дівчина сьогодні обламається видно. - підколов я його.
Після цієї репліки він всадив з розмаху, і в мене полились сльози. Це було надзвичайно больно. Видно після вчорашнього там травма.
— Зупинись, дуже боляче.
— Я на тебе гандон перевів, обійдешся.
— Будь ласка, боляче.
— Я помаліше буду, але злити в тебе я мушу.
Він ще плюнув та помаліше почав рухатись в мені. За декілька секунд стало легше, і я за трохи навіть почав стогнати і прогнув більше спину. Андрій зрозумівши, що я вже кайфую та звик почав мене довбати.
— Ох сука, це збуджує. Так шмара, так.
Картина. Мужик в рубашці, без штанів дере малого в одній футболці вже та кепці, посеред публічного туалету. На радість це все тривало швидко і він кінчив у мене. Точніше у презерватив. Але розуміючи, що це в мене кінчив, збуджує. Піднявши голову у дзеркалі помітив, що він заблоковував телефон і клав в кишеню.
— Ти знімав нас?
— Ахуєнний підар - ігноруючи моє питання він ляснув мене по дупі та вийшов з мене.
Андрій мовчки підняв штані та застібнув їх. Обійшовши мене мовчки, наче я річ та пішов до виходу з туалету.
— Так а подзвонити Валіку, як домовлялись? - у спину промовив я.
Йобар не обертаючись сказав:
— Він власник пабу, на обід щодня приїжджає, скоро буде тут.
І тут в мене очі по п'ять копійок, від усього. Мабуть і щелепа відвисла, не знаю як я виглядав зі сторони, пройобаний вже вкотре задля чиїхось бажань. Наївно обманутий вкотре. Точніше не особливо обманутий, просто я пішов на повідку подій, як раб. Яким користуються при нагоді, а я цю нагоду сам даю, своєю появою.
Вдягнувши швидко штани, послідував за Андрієм до основної зали.
— Присядь за столиком, він скоро буде. - так пофігістично сказав, наче я ганчірка якась, витерли ноги і пішли далі. Ще так підло скористався мною, наївна дитина.
За декілька хвилин до зали заходить він, Валік. Нарешті я його нормально розгледів. Високий, крепкий чоловік, з гарно підстриженою темною бородою. Темне середнє волосся. Та й вдягається стильно. Взуття. "Ох як я йому відтоптав те взуття" стидоба, я так толком і не вибачився. Воно явно дороге, шкіряне. Ну як мінімум виглядає дорого. І моцні ноги, стегна. Це явно самець, на нього усі звертають увагу та пускають слину.
Мабуть ще один "Андрій" нарцис, ловелас, йобар.
Валік підійшов на барну, привітався з Андрієм. Не знаю про що вони там говорили, щось посміялись, а потім Андрій повернув в мою сторону голову та кивнув. Явно сказав, що я тут чекаю його. Прямує до мене. Я напружився. Хоча тяжко вдається, коли щойно роздовбали в туалеті.
— Ну привіт. - впевнено та по діловому привітався він.
— Добрий день. - пробурмотів я.
— Можна на ти, я до-речі Валентин. - з посмішкою продовжив.
— Добре Валентин.
Сміється з мене, бо бачить, що я закляк, розгубився.
— Не представишся? - посміхається до мене.
— Мене звати Вадим.
У той момент, я виглядав як жертва загнана у кут. Чи то як на допиті. Коротше я жорстко тупив. Ну а як, переді мною здоровий, гарний, сексуальний чоловік, перед такими усі няковіють, враховуючи, що мені 17 років і не мав досвіду комунікацій таких. А враховуючи, що він бачив, знає і що казав, то хотілось провалитись під землю.
— Зрозумів, давай відразу до діла, хлопці мені все пояснили. Я з гарячу тоді наговорив поганого в твою адресу, особливо коли ти втікав з хати, я прошу в тебе пробачення. Насправді я був злий та шокований на хлопців моїх, а не на тебе. А те, що вони п'яні почали приставати до тебе, вони самі нічого не пам'ятають толком.
Вони не пам'ятають, відчув щойно, як не пам'ятає Андрій. От козли, кабелі єбливі.
В середині злість, а ззовні я заляканий підліток.
— Я зрозумів. - з опущенною головою промовив я.
— Хлопче, ти впорядку, ти хоч дурного не думаєш? Я переймаюсь за тебе.
Після фрази "я переймаюсь за тебе" в мене наче серце зупинилось, і дуже потерпіло на душі. Мені на душі так погано було, а це наче насінина серед пустого поля.
У вас бував такий самий стан? От наче розумієш, що тобою скористались і кинули, наче вирвали серце, тобі паскудно. Але разом з тим на початку ти усвідомлював, що буде. Або розуміння сексу, так збуджує, що затьмарює голову. Або настільки дурний, що повторюється і повторюється. Кайф - паскудство на душі - кайф -... І так повторюється.
Наразі я не розібрався з цим, але відчути це є вже встиг. Така доля шмар.
— Так, все ок. - непозитивно відповів я і відразу продовжив: — У Вас мій телефон, бо мене батьки приб'ють. Вони мабуть вже хочуть прибити, мабуть вже дзвонили, а телефон не в мене.
— Та не переживай ти так. Все впорядку. Чого ти мене боїшся? Ще раз вибач, що я налякав тебе. - взяв мене за руку на столі і наблизився, щоб мене заспокоїти.
Я такий був "побитий" за ці вихідні, що таке піклування мене розчулило і я без зайвих слів почав плакати.
— Ей, так не піде. Вставай, йдем на вулицю на свіже повітря.
Почав підіймати Валентин мене заспокоюючи. Цю всю картину побачив Андрій, і він почав виглядати перелякано, збентежено.
— Але зачекай мене біля барної, я ще документи заберу. - сказав чоловік і пішов.
Підійшов я до барної, весь в сльозах. До мене підходить Андрій і на вухо:
— Ти йому розповів?
— Ти про що?
— Те що тільки-що було?
— Ні.
— Тільки бовтни, і тобі перехочеться жити. - пригрозив та різко пішов.
Прекрасно, тепер ця драма переростає в бойовик, з погрозами. Які "друзі" у Валентина. Видно там ще свої схеми, брехня, маніпуляції. Стрьомні ці чуваки, їхня компанія, не знаєш чого очікувати.
— Пішли Вадим. - пролунав голос власника, ззаду.
Ми пішли до виходу з закладу, він поклав мені руку на плече наче як дружбан, і ми мовчки вийшли у місто.
— Давай зробимо так. Поїхали до мене, заберем речі, а потім тут на районі десь сходимо, пригощу в знак вибачення.
Я все ж такий без настрою, переляканий, зажатий. Не знаю що зі мною відбувається, в такі моменти мною дуже легко маніпулювати. Він веде, а я за ним як та овечка.
— Добре? Чи ти не хочеш? - перепитує Валентин, не отримавши від мене відповіді.
— Хочу! Ой, тобто добре. - туплю я при ньому, жахливо.
Він засміявся, і як малого брата жартома постукав. Надіюсь ти зрозумів, як. Якщо ні, вибачай, що не пояснив. Це ж не важливо.
Ми сіли у авто та поїхали. Я чомусь на автоматі, збирався сідати на заднє сидіння, але Валентин сказав:
— Ти чого, сідай до мене на перід. - і чому я в цьому навіть чую пошлість.
Слабкий на задок, мабуть я. Бо мені все більше починає подобатись Валік. Але ж він одружений. Хоча дивно, що на його пальці немає обручки. Та навіть і не було, то що? І на його хуй запригнути, і що? Я ж і так вже блядь, що втрачати?
Вирушили на квартиру. Поки ми їхали, він мене розпитував, де я вчусь, скільки років, чи маю хоббі. Звичайно. Знав би ти моє "хоббі" за вихідні, ти висадив би з машини та продезінфекціював крісло після мене.
Повернувся на квартиру, а відчуття наче повернувся на місце злочину. Такі флешбеки. Як я ледь не біжу по цьому коридорі, тікаю. Як вони сиділи тут у залі. Як у ванній зачинився сидів весь у спермі, після обслуговування самців. Я завис.
— Проходь. Чого ти? - запросив він у гості.
— Я краще тут зачекаю. - збентежено відповів.
— Добре, я зараз.
Поки чекав, розглядав інтер'єр квартири. Насправді це дуже сучасна, в світлих тонах квартира. Зрозуміло, що у власника є гроші.
— Ось, тримай. Твій телефон, доречі я мав шнура, то зарядив, тільки не включав, щоб не дзвонив. Знайшла б моя, було багато запитань. - посміхнувся мені. - І твоя футболка.
Простягнув мені чисту випрану та погладжену футболку. Я зніяковів та засоромився, бо пам'ятаю як лишилась на підлозі вся у спермі його ж друзів.
— Дякую. Я думав вже викинули, навіщо було прати? Ще мабуть оправдовувались чий цей одяг.
— По-перше, перестань на мене ВИкати. По-друге називай Валентин, а краще як друзі кажи Валік.
— Добре Валентин. - мене ще тримає та зажатість.
Посміхаючись, Валентин декілька секунд застиг і дивився в очі.
— Давай я тобі торбину дам, що ж футболку в руках нестимеш.
— Та ну, не треба. - сказав, але зрозумів, що мене слухати не буде, бо він пішов вже за нею.
Поки Валентин шукав торбину, я згадав, що все ж не сильно вірю словам одногрупникам і перепитав:
— Доречі, можливо Ви знаходили... ой ти знаходив, мій студентський? - з надією в голосі.
— О це ж ти погубив речі. - позитивно відповів. — Ні не знаходив.
— Ось клади сюди та тримай. - Валік дав мені паперову торбину, як з якихось брендових магазинів.
— Можемо посидіти тут або піти як планували. - запропонував чоловік.
— Ні краще йдемте... йдем. - обмовився я.
З посмішками ми пішли. Поки ми спускалися, я вже увімкнув телефон і прийшло сповіщення, пропущеного виклику від тата. Оце ж мені дупа.
— Можна я зателефоную татові, пропущений був. - запитав у Валентина на вулиці.
— Ні не можна - різко відповів він.
— Добре. - мовчки поклав телефон у кишеню.
— Та я ж жартую, ти таке запитуєш, звичайно перетелефонуй. Батьки переймаються за свою малечу. - це так мило пролунало з його вуст.
Чому я найбільше усього боявся Валентина, він найдобріший з їхньої компанії. Після останніх слів, я розцвів як квітка. Розкрився.
Зателефонував татові, я був здивований реакцією.
— І де ти пропав, загуляв з хлопцями в гуртожитку? - жартома запитав тато.
— Так, так. Ой, вибачте, вихідні пролетіли непомітно. - запевняю, що в мене все добре.
— Добре, не пропадай. На які вихідні приїдеш?
— Покищо не знаю, на зв'язку.
Валентин зі сторони спостерігає, стоїть та посміхається.
— Бачиш, все добре, а ти переймався. То куди йдем чи їдемо, обирай!
Поки я думав, а думав я про інше, про те, чому він такий добрий до мене став. Перше враження зовсім інше було, звичайно бо ситуація була інша, але дивно.
— Я хочу їсти, не важливо куди, хоч в Мак.
— Який Мак, ти що. В нас в пабі ти був вже... О, знаю куди. Поїхали. - загадково відповів мені новий знайомець.
Їхали ми десь далекувато, за місто. Я вже трошки був наляканий, не знав, що очікувати. Але переживання мої були даремними. Ми приїхали в гарний ресторан на природі. По мені було видно, що хлопець з села вперше у ресторані.
Мені так подобався вигляд, що я розтанув. А Валік, тільки спостерігав за мною та посміхався. Зайшли до закладу, ми вдвох присіли за стіл, до нас підійшов офіціант та дав меню.
— Обирай, що хочеш.
Я здивовано на нього глянув. І почав обирати.
— А можна я візьму картоплю, та м'ясо?
Він розсміявся з мене, але з поглядом "все тут зрозуміло".
— Я зрозумів, я оберу.
Прийшов офіціант, та Валентин почав робити замовлення, я ні слова не зрозумів, що він говорив. Я просто милувався ним, такий контраст за ці дні. З тряпки, до поваги та піклування. Він, дивиться на мене, щось говорить, а я літаю у хмарах. Він все дивиться, а я палюся, бо замріяно дивлюсь. Та через політ у хмарах:
— Втретє запитую, пити що будеш? - і сміється з мене.
— Ой, води просто.
— Воду дома поп'єш, сік, вино, пиво, коктейль? - по діловому відповів.
— Не знаю.
Він на власний розсуд, щось замовив там. Поки очікували замовлення, він мені розповідав за бізнес, друзів, якісь ще справи. Мені ця інформація влітала та вилітала, бо моя увага зациклилась на ньому. Нам принесли коктейлі, а згодом і страви. Він так багато замовив, на нас двох це багато. Коротко кажучи, це був гарний обід, а для мене це так було романтично. Усе ми не з'їли, і нам запакували з собою. Коктейль був алкогольний, бо мене розслабило, і я став почуватись вільніше.
— Оце інша справа. - задоволено спостерігав за мною Валічок.
Вийшовши з закладу з торбами, попрямували до машини.
— Чекай, ти ж випив, і сідаєш за кермо? - запитав його.
— Я пив безалкогольне, а тебе вже попустило бачу.
Приїхали ми на район. Валентин запропонував провести мене до гуртожитку та наполіг, щоб я забрав їжу з собою, чи сам з'їм чи хлопців по кімнаті пригостити.
Прогулюючись, він розповів про смішні ситуації на роботі, а я як дурник реготав. Також неочікувано, він запропонував сходити у кіно, коли у мене буде час, та у нього. І тут я помічаю, що йдуть студенти з пар, і недалеко йдуть хлопці з Тимуром. Вони побачили нас. Моя посмішка враз зникла. Тимур дуже агресивно на мене дивився. Я подякував Валентину завчасно, щоб він далі не йшов, щоб не пересіклись з хлопцями.
— Дякую Валентин, було дуже смачно, та приємно. І ще хотів перепросити, що все так трапилось. Те що я скористався рушниками, душем. Якщо я щось забруднив, ліжко мабуть, перепрошую. - дуже принизливо я дякував і вибачався, за все що можна, аби він не думав, що я поганий якийсь.
— На рахунок цього... - так насторожено він сказав.
Мене напрягло, бо явно ми не усе обговорили.
— ти ж нікому нічого не розповіш? Хлопці вони хороші, тільки от часом некеровані. Алкоголь затьмарює мозок. - тихо попросив чоловік.
Мої очі заблищали. Це так паскудно було на душі. Мене домоглися, скористались. Дехто не раз. Погрожують. А тут ще мене просять мовчати.
— Даремно ви так старалися, заради мого мовчання. - і полились сльози. — Вам потрібно не мене остерігатись, а Тимура.
З цими словами я розвернувся та пішов до гуртожитку. Сльози лються, боляче та образливо. Я жертва, я, а не вони, щоб їх захищати.
Доходячи до гуртожитку, мене перестріли хлопці, спитали чого очі в сльозах. Звів до того, що це від вітру. Та разом з хлопцями пішли в гуртожиток.
Ввечері Ми зробили пір у кімнати. Сказав, що знайомі пригостили, і змінив тему, щоб не розпитували. Хлопці сходили по пиво. Включили музику та наїлився від душі.
Стукіт у двері. Відчиняє Тимур двері, бачить наш стіл, настрій наш, брендовані пакети, з дорогого закладу.
— Можна тебе Вадік? - злий та ображений покликав мене.
Я вийшов у темний, без світла коридор, та зачинив двері. Ми відійшли в сторону, очевидно щось серйозне. При ньому мене починає напрягати, та серце стукає.
— Нового дружка завів?
— Та ні, просто забирав телефон.
— Видно як просто, он який задоволений прийшов.
— Ти коли мені студентський віддасиш, я все знаю!?
Здивовано подивився на мене, та відразу розчарування у погляді, що втрачає контроль надімною.
— А ти забери! - демонструючи мені його, виймаючи з кармана.
Він розстібнув ширинку, та запхнув туди студентський.
— Ти знаєш, що робити! - командуючи сказав мені.
— Чого тобі не вистачає, в даній ситуації я педик, ти ж наче натурал, для чого я тобі?
— Сильно в себе повірив? - погрозливо сказав.
— Якщо ти теж гей, так і скажи, відсмокчи мені.
Тимур, аж розгубився після моїх слів. Хоч і темрява в коридорі, але відчували обидва, наче зупинився час. Стоїмо в тиші. Він явно розгублений. Мабуть він не може цього сприйняти, що він гей. Бо якщо скаже йому смоктати, він визнає мої слова, що він гей. Або ж він бісексуал, а я так, розвага. Хоча міг знайти дівчину, а ніж боятись і втиху користуватись мною.
Так ми стояли один напроти одного, мій студентський сторчав з його ширінки. Він явно тяжко дихав, та не рухався. Я завмер також, бо я чекаю від нього відповіді. Та враз, дуже різко та неочікувано він цілує мене, та відхиляється назад. Я не даючи великої паузи, беру його за голову та починаю його цілувати в губи. Він взяв мене грубо за дупу, та пристрасно цілував у відповідь. Ми обидва так збудились, відчували стояки один об одного. Без жодних слів він дав мені зрозуміти, що я йому подобаюсь. Я цілував його, та через джинси м'яв член його. Він стогнав як ніколи. Розстібнув йому ширінку повністю та вивалив його немаленький член. Продовжував його цілувати та надрачувати кам'яний стояк. За трохи я встав на коліна без команд та прохань та почав йому відсмоктувати. Та так голодно відсмоктував, що у коридорі лунали мої чмоки. Тимур взяв мене за голову і дуже грубо, почав трахати горлянку. Я давився, бо було дуже інтенсивно та я не справлявся. Я почав опиратись руками в його стегна, аби зупинився, але ж ні. Не давав мені і ковтка повітря. Це було боляче, це було ґвалтування горлянки. На радість, це тривало не довго, він всадив члена повністю в горло, так глибоко та сильно, що мені було боляче у носа, від його паху, так мені і злив відразу в горло, але частина його соку потікла з краю рота, я захлинався. Проричав так голосно Тимур, що думав почули інші.
Виймаючи хуя з моєї горлянки, неочікувано для мене з усього маху влупив мені ляпаса так боляче у щелепу, я аж закричав від удару, він сказав:
— Підар єбаний.
Я стою на колінах, з рота витікає його сперма, тримаюсь за лице, бо жах як боляче. А він мовчки, вдягає джинси та прямує до сходів та спускається на свій поверх. Ляпас був таким болючим, що сльози з очей.
За трохи я піднявся, та пішов у туалет, вмитись та перевірити, чи все номально. На щоці був яскраво червоний слід, а щелепа боліла. Вмиваючись холодною водою, слід проходив та ставав менше пекти. Пробув я в туалеті хвилин 15.
Повернувся до кімнати, хлопці вже все доїли, виключили музику та повлягались у ліжка. Я швидко пройшов до ліжка, щоб не побачили слід на щоці та влігся на ліжко. Взяв телефон, і тут приходить повідомлення у телеграм. Тимур додає вас у канал "Солоденький Вадік". В мене паніка, мене починає трясти, мені вже страшно відкривати та дивитись, що там. Чому він так зі мною вчиняє? Він поцілував мене, я ж йому подобаюсь, але це дуже підло. Це зруйнує моє життя.
Відкривши канал, моє серце зупинилось, бо я побачив мій страшний сон.