Шок. Страх. Стидно.

Я не знаю, що робити. Хочеться зникнути, провалитись під землю. Таке відчуття, що світ зупинився і пульсує в голові не лише від алкоголю, втоми від "використаності", так саме використаності, по іншому можна назвати, але те що я відчував на той момент і зараз коли пишу. А на справді, це все відбувалось секунди, але для мене це був кінець усього, світ зруйнувався, мене зруйнували. І одні питання в той момент в голові "Чому це відбувається саме зі мною, саме сьогодні, зараз?", "Що я не так зробив, кому?".

Лежу і не розумію куди подітись. Я голий, брудний. Ні одіяла, ні покривала, все підімною, ліжко вже брудне. Хотілось хоча б сховатись, прикритись під одіяло, заплющити очі і надіятись, що це все наснилось. Ну уяви картину. В кімнаті троє мужиків здорових, напів оголених з вже напіверегованими членами, бо щойно вже зробили свою справу, стоять навколо мене, збоку на ліжку сидить Тимур з телефоном і четвертий здоровань і щоці від картини це все спостерігає увійшовши в кімнату.

Нажаль, це був не сон. Зараз, коли пройшло декілька днів, я згадую і злюсь. Злюсь і на себе, що не вчинив якось по іншому. На той момент, я просто мовчки зібрав усі сили, як заєць вскочив з ліжка і реально просто побіг з кімнати, повністю голий та у спермі, принижений до ванної кімнати, ледь не зі сльозами на лиці. Звичайно від моменту як зайшов до кімнати цей чоловік з шоком до моменту як я мимо нього вилітаю з кімнати, насправді секунди, це для мене з адреналіном і моїм станом здавалось, що це тривало вічність.

Я у ванній. Зачинився, застиг біля двері, так і стою тримаючись за ручку та усвідомлюючи все, мене починає трусити і з очей просто полилось. В мене паніка, мене трусить, зуб на зуб не попадає, я реву і чую ледь не крики з кімнати цього дядька, там розборки.

Що мені робити?

У голові просто феєрверк, зібрати думки до купи не виходить, просто стою, тримаюсь за ручку і плачу. Прислухаюсь, що відбувається. Страху додатково додає їхня голосна сварка, щось гупає. Невже хтось когось б'є, чи б'ються. Страшно виходити. За декілька хвилин я трошки приходжу до тями, дивлюсь під ноги, а на підлогу, на білий кахель капає вся та сперма з мене, в прямому сенсі "з мене". Я швидко зняв футболку усю спітнілу від мене та від йобаря та промокшу від сперми, заскочив в душ, відкрив гарячу воду, щоб мене розслабило. Я від усього стресу вже протверезів і прийшов до свідомості, мені хотілось, щоб мене розслабило і зняло шок. Заплющив очі, і знаєте як кажуть "я ховав сльози під дощем". Просто стою і льє.

Роздуплившись за трохи я відчуваю, що психологічно і фізично брудний, розумію, що треба змити себе це все. Дивлюсь на своє тіло, а від гарячої води ця густа сперма згорнулась на мені. А її так багато, що відмиватись буду довго. Навіть та що була на футболці згорнулась на тілі. Шоковий стан не проходить, але полегшав та на секунду помітив, що відчуваю цей приємний присмак у роті, злегка солоноватий. Не знаю чому, перше що в голову прийшло "солона карамель". Насолоджуючись гарячим душем, з такою здоровезнішою лійкою, закривши очі відчуття наче дійсно під дощем.

Треба помитись і вимитись.

У квартирі помітно тихо стало, або душ на стільки був голосний, що я не чув нічого окрім води і своїх думок. Напінюючи своє тіло, явно дорогим гелем для тіла, запитаєш "з чого ти взяв що дорогий?", а я не знаю. Я рідко буваю в гостях, ніколи не бував в такій квартирі, хоча в даному випадку підійде слово "апартаменти". Це ніякий Axe, ні Nivea, ні Fa, це не важливо насправді. Я напінюючи тіло закритими очами, намагався максимально повністю себе відмити від всього того. Проводячи руками по своїй попі, занурюючи між ноги, частково боявся "чи ціла моя попа?", але цікаво і перевірити мусово. Доторкаюсь ануса, і я радий що я цілий, мені стало легше і приємно, бо після того всього він м'якенький, розмасажований, але і чуттєвий. Не дивно, що від цих рухів я почав збуджуватись. Як ніяк мене "розстріляли", а я не кінчав. Тут спогадами промайнув момент як з мене зтягував штані з білизною перший чолов'яга. Як він лежачи на мені тримав та розкривав мою попу, щоб увійти. Я продовжую гладити та масажувати свій анус однією рукою, а другою вже повним ходом мастурбувати. Пригадую як двоє інших зайняли мій рот і дупу жорстко. Як розйобували мене мужлани. А як вони всі кінчили в мене та на мене. Оооо і я кінчаю нарешті в душі з пальцем у попі.

Я ж шлюха! Мене зґвалтували! А мені ще це подобається

"Мене знімав на телефон Тимур" промовив просебе. Навіщо він це знімав, яка ціль? Коли він прокинувся? Скільки він зняв?

Через душ чую дуже сильний стукіт кулаком в двері. Морально я жорстко приземлився та повернувся до реальності. Вимкнув воду. Серце розривається. Аж дихати тяжко, голова кружитись почала. Давити у скронях почало. Знов стукіт в двері. Я стою голий, мокрий і заклякши дивлюсь на двері. Третій раз стукає хтось. Розумію, що щось сказати. А страх переповнює, що немає сили хоч якийсь звук видати. Ледь промовляю "зараз" і все. Тиша. Помічаю якийсь рушник, гарно складений, мабуть чистий, витерся і оскільки я був лише у футболці, яка просочена повністю спермою незнайомця, я хоча б прикрився рушником. Підходжу до дверей тихо. Серце розривається, бо відчуття що мене зараз вб'ють чи будуть бити. Це вже страх і паніка. Хоча відразу собі відповідаю, мабуть щоб заспокоїти "А за що вбивати? За що бити? Я тут взагалі до чого? Мною скористались, це я ще жертва!" набравшись сміливості відкриваю помалу двері.

У квартирі повна тиша. Помалу відчиняю двері та видивляюсь, обережно, якщо зараз прилетить то зреагувати щоб відхилитись. Нікого. Але під дверима у ванну валяються мої шкарпетки вивернуті як злітали, штани вивернуті з трусами разом всередині. Купа моїх речей. Швидко підняв, забрав у ванну та вдягнув. А що робити з футболкою? Я ж був у куртці, на край є що зверху вдягнути. Виходжу я з ванни. В шкарпетках, джинсах і холодних вологих трусах від поту і змазки зі члену першого йобаря, вже йдучи по коридору промайнула думка, що можна було б і не вдягати брудні, мокрі труси.

— Піздуй нахуй смердючий підар йобаний. - лякаючи пролунав гучний злий голос з кухні. Я так злякався, як мінімум з неочікуваності та й чекаючи якоїсь розправи. Просто побіг до дверей, наче спасаючись. Хоч в чомусь пощастило мені, куртка була біля дверей. Я швидко взуваюсь, накидую на голе тіло куртку, відчиняю двері і вилітаю з квартири. Просто тікаю щосили по сходам вниз, як від маніяка, вбивці.

Двір. На вулиці ніч. Жовтневий холод вже. Одна тоненька куртка, я швидко застібнувся, це мені суттєво не допомогло, але холодно. Голова все ще мокра. Стою під під'їздом і усвідомлюю. Футболка то фіг з нею. А телефон я ж лишив по ходу на квартирі, не думаю, що я його згубив десь по дорозі чи В самому пабі. Жесть.

В кишені лише 13 грн. Темно. Холодно. Я не знаю навіть скільки годин. Двір теж не пізнаю, наче не бував ніколи тут. Комендантська година. Я повертатись не буду. Буду кудись йти, обережно та тихо.

Людей нуль. Машин нуль. Лише дерева шумлять від вітру. На щастя, я впізнав вулицю, не на щастя розумію, що йти мені до гуртожитку хвилин 20-25. Я ж голяка рахуй і мокрий, мені копець.

Йдучи додому я ще більше тверезів від холоду і часом не розумів, чи то я скрегочу зубами від холоду чи від шоку, чи все разом. Думки мене не полишають. Лише тези в голові:

- Вадік ти блядь.

- І тобі це подобається.

- Тимур знімав як тебе розйобували як шлюху.

- Всі дізнаються.

- Мені кінець.

- За що? Кому я щось погане зробив?

За 20 хвилин я був біля гуртожитку. Промерз так як ніколи. Добре, що без пригод хоч ця подорож обійшлась. Але як ж мені потрапити в гуртожиток. Ключі були у хлопців, телефону немає. Студентський! Бля студентський згубив ще. Куди йти?

В мене немає варіантів. Стою на вулиці, точніше ледь стою та думаю куди йти, куди подітись? Знову ревіти хочеться і знов задаюсь питанням "за що мені це все?".

Автовокзал. Там ж і вночі їздять автобуси, переночую там, добре що він поблизу, 5 хв.

Як є, посиджу там, переночую. Це все ж краще ніж мерзнути на вулиці. Хоч і є де посидіти, на край прилягти.

Дійшов швидко, світло горить, бачу декількох людей всередині. Я радий, що хоч десь добрався. На автовокзалі побачив, що зараз 3:45 ночі, чи то вже ранок. Я присів, трусить жах як. Хоч на автовокзалі не "жара" але тепліше ніж на вулиці. За 10 хв до мене підійшла жіночка робітник і принесла ковдру, з переляканим поглядом питає "ти впорядку, що трапилось, чому ти так легко одягнутий, побачила голий поперек та о такій годині? Викликати швидку чи поліцію?". Це так приємно було, я сиджу мовчки на неї дивлюсь і про себе кажу "якби ж ви взнали все, думаю швидку треба було б для вас викликати" я злегка посміхнувся їй, подякував. Попросив чи можна чаю. Так я і просидів до самого ранку, холодний, голодний страх, що банальний чай Lipton був для мене дуже смачним.

Ранок. Субота.

Вихідний, і дехто зі студентів хто не поїхав додому в село чи сусіднє місто, вранці суботи їдуть з автовокзалу. 6 ранку, вже все більше і більше людей стає на автовокзалі. Радість. Я бачу одногрупницю, підбігаю:

— Оля привіт. Не питай мене нічого, потім якось розповім. Потусив з перебором. В тебе ж є контакт моїх хлопців по кімнаті, Ігора чи Богдана?

— Еммм привіт, зрозуміло. Так, є, а що? - осуджуючи подивилась на мене, як на невдаху.

— Дай будь ласка подзвонити.

— До кого з них?

— Набери Ігора.

— Не бере трубки.

— Тоді Богдану.

— Теж не бере.

Звичайно, так рано сплять. Думаю. До Міши не сильно хочу дзвонити, він живе у кімнаті з ... Тимуром. Та й можливо і не має номера.

— А до Міши маєш номер?

— Так, маю, набираю. Міша, привіт. Тут Вадік, хоче поговорити.

— Привіт, можеш за мною спуститись, студентський загубив, за 5 хв? Дякую.

Я вже лечу до гуртожитку. Міша вже стояв біля входу.

— Давай швидко, я на автобус спізнюсь. - поспішив мене Міша.

— Мої всі сплять, ключа не маю. Можна в вашій кімнаті побуду, поки не прокинуться мої? - сором'язливо напрошуюсь, вже під самою кімнатою хлопців.

— Добре, але я вже їду. Олег вчора поїхав...

Міша відкриває двері в кімнату, і я бачу Тимура з кружкою чаю який на нас дивиться.

—... тільки Тимур лишається у кімнаті - завершив фразу Міша.

— Тимур, Вадік у нас побуде, бо немає ключів від кімнати?

Тимур широченно посміхається і саркастично відповідає Міші:

— Хай почувається як вдома, може поспати на моєму ліжку. Вибач з хлопців лише я, що тобі "компанію" (виразно акцентував) зіставити. Щоб тобі скучно не було.

В мені вирує злість, як то б не зірватись. Міша ж не розуміє про що Тимур. А мене зупиняє і лякає те, що він зняв на телефон.

— Все я побіг, не нудьгуйте!

— Ой не будемо! - дзвінко та підступно відповів Тимур.

Міша взяв зібрану сумку і вийшов з кімнати, а Тимур у слід зачинив двері. На ключ. Це мене насторожило. Зазвичай у нас у всіх відкриті двері, так би мовити "прохідний коридор". Я присів на ліжко.

— Для чого ти це зробив, навіщо воно тобі?

Не довго думаючи і не гаячи часу запитав падлу.

— Я здогадувався, але аж такого не очікував. Так ти ж не гей. Ти опущений підар. І підар для тебе за сильно поважне звання. Ти блядь, шлюха!

Сказав підійшовши впритул до мене і дивлячись на мене зверху та зверхньо. Я пхнув його не пояснюючи і не оправдуючись.

- По-перше хто він такий, щоб перед ним оправдуватись.

- По-друге і по-третє і по-четверте.... а в чому він не правий? Давай будем чесними. Я дав! Дав як шлюха. Не зупинив. Я ж хотів на початку чогось такого. Але вийшло більше ніж хотів. Мене використали як ганчірку. Я сам не розумію хто я і що я після цього. А клеймо бляді вже через ситуацію мабуть буде назавжди.

— Ну навіщо ти так, не ображай мене, тобі ж гірше буде. - саркастично-погрозливим тоном сказав мені.

— Так для чого тобі це відео?

— Я подумаю. То щоб ти мовчав. Так би мовити мій захист.

— Захист? Від мене чи від кого? - насмішливо прокоментував я.

Він відімкнув двері до кімнати та сказав:

— Хочеш, сходи в душ, туалет, можеш поспати, ти засинаєш на ходу і виглядаєш як зомбі.

Справді я дуже хотів спати і хотів гарячий душ. Бо відчуття, що я захворіваю все більше і більше наповнювало мене. Він дав мені рушника і я мовчки пішов в душ. Відчуття мокрих штанів не проходило, не розумів цього відчуття. Зайшов в туалет, присів і налякався. Всі мої труси наче в желе. Наче в штанях інопланетянин розтанув. Все ж зрозумів, що це ще залишки сперми виходить. Знявши в туалеті повністю труси я швидко перебіг в душ, щоб помитись, підмитись та вимити білизну Напарившись, прогрівшись повернувся до не своєї все ще кімнати. На його ліжку лежала ковта, а сам він на іншому лежав втупившись в телефон і посміхався. Гніда гнідою, але рушника дав, ковтою поділився, ліжко своє виділив. Але підійшовши ближче я почув та зрозумів, що він дивиться...

— Видали будь ласка. - жалісно попросив я.

— Цей фільм вартий оскарів, ти що!

— Гніда!

— Обережніше зі словами бо прем'єра фільму відбудеться завчасно.

Я повернувся до його ліжка. Зняв куртку та вдягнув його кофту. Вона звичайно на мене була велика. Тимур і вищий і ширший, десь 185 зріст. Спортивної чи як там кажуть, атлетичної статури. Куди мені. Втомлений та розбитий я приліг на ліжко.

— Я трохи побуду, як хлопці встануть піду до своє кімнати. - сказав наче для себе, суто констатував факт. Мене вирубило.

Сон

Снилось що я знову з тими чоловіками. Але вже десь за містом в будинку. Все повторюється. Мене пускають по колу, користуючись мною як річчю. І двозначне відчуття мене наче і збуджує і лякає і все на купу. Знову тут Тимур і все знімає і каже мені "відкрий рота", "відкрий рота" і повторює.

Я просинаюсь, відкриваю очі надімною стоїть Тимур зі спущеними джинсами, тримає свого хуя та стояком водить мені по обличчю та губах, промовляючи тихо "відкрий рота", "відкрий рота", а іншою... знімає на телефон типу від першого обличчя.

— Якого хуя? - відпихаючи я викрикнув.

Він вимкнув телефона, а рукою що тримав хуй взяв мене за лице, закриваючи рота та придушуючи до ліжка сказав:

— Слухай сюди! Ти будеш робити те, що я тобі скажу і коли тобі скажу. Я бачив на що ти здатен і мене це сука збуджує. І якщо я тобі сказав відкрити рота ти мовчки відкриєш і будеш сосати, стільки скільки я порахую потрібно. А будеш пхатись, битись, обзивати чи не робити те що скажу, спочатку получиш по єбалу, а потім анонімно викладу в інтернет твоє відео. Я зрозуміло пояснив?

Я лише перелякано дивився в його очі, з закритим ротом його рукою, від якої пахло хуєм який вже тік, придавлений у ліжко.

— Я зрозуміло поясни? Ще раз питаю.

— Угу - промичав я у його руку.

— Ти в невигідному положенні, тому без дурощів.

Він помалу забрав руку. І мовчки підставив хуя до мого лиця, моїх губ. Я зі слізьми відкриваю рота і починаю губами водити по його головці. Мовчки. Тиша. В ніс б'є крепкий різкий запах мужицького хуя зі спермою. Мабуть він спустив перед цим, поки я спав, дивлячись моє порно і просто витер член.

Я лежу на спині а він стоїть надімною. Я дивлюсь йому в очі, а він голодним поглядом спостерігає за моїм ротом і своїм хуєм. Я іграшка.

— Язиком лижи!

Я почав облизувати гарячу головку Тимура. І дійсно, я відчував смак його сперми на шкірі члену. Мене це почало збуджувати, я мабуть хворий на голову. Мною користуються. Принижують. А я ще збуджуюсь.

Моя збудженість означає, що мені подобається? Бо я чесно не знаю. Наче збуджує, але разом з тим принижує.

Тимур помітив, що мій горбочок в штанях явно почав виділятись і це додало наче йому компліментів, почав глибше тяжче дихати. Взяв рукою мене за голову повернув на бік і увійшов членом мені у горлянку.

— Я бачу тобі сука подобається. Для чого целку строїш з себе? Ти вже не целка. Ха ха ха. - насміхаючись почав мене трахати в рот.

Він знову взяв телефон і почав записувати відео. Мовчки трахає і записує, не коментуючи. В кімнаті звуки лише чавкання моєї горлянки і звуки як я давлюсь. Записував він десь хвилин 5, а здавалось що це триває вічність. На вулиці вже було темно. Я проспав цілий день.

Він зупинив запис, заблокував телефон. Ще декілька разів боляче насадив мій рот на свій член і вийшов.

— Поки з тебе досить, гуляй. - сказав як справжнє бидло.

Я піднявся і швидко пішов з кімнати забравши свою куртку, але лишився в його кофті.

Це тепер така моя доля? Бути блядю.

Йду до своєї кімнати, та картаю себе, звинувачую. Скільки всього трапилось, а це ще доба не пройшла.

Це так триватиме тепер щодня? Я не такого хотів.

Підійшовши до кімнати, я зібрався. Щоб не подавати виду, що все нормально. Бо явно спалюсь, будуть розпитувати. Берусь за ручку. Двері зачинені. Сука. В гуртожитку тиша і темнота. Більшість моїх одногрупників місцеві, як зрозумів ти, я не місцевий. Телефону немає. Гроші всі в кімнаті. Почекаю, може десь вийшли, надіюсь вони не поїхали на вихідні з міста.

Присів на підвіконнику і дивлюсь у вікно, вже темно було. Лиш силуети дерев і світло з вікон будинків виднілись. Я жахливо хочу їсти. Просидів я так годину можливо, можливо 2. Вже явно нікого не буде. Вже геть вечір.

Можливо ти думаєш, який я кончений, але я другий день нічого не їв. А тут і пити немає. Сили немає теж. Безсилість, голод і мене здається морозить, вертаюсь в кімнату Тимура.