Навіть ідеальне Кохання, Справжнє, живе, постійно трансформуючись у плині часу. А отже, і любовні прив'язки у Закоханих при цьому якісно змінюються.

Мореас Фрост

                                                  РОЗДУМИ ПРО ЛЮБОВ

                               Роздум III. Фази Справжнього КОХАННЯ

        Немає і не може бути на світі вічно незмінного, непорушного й ідеального Кохання на одному й тому самому душевному підйомі та висоті. Вона, ця Любов, перебуває в постійній, щосекундній трансформації, з часом якісно змінюючись, переходячи на інші рівні.

       Кожен новий рівень характеризує новий життєвий етап. Вони по-своєму прекрасні й бажані, якщо дійсно постійно підживлюються взаємними щирими почуттями закоханої пари. Головне - не втрачати того накопиченого доброго багажу в стосунках двох, і не розпорошувати даремно свої почуття.

      Зрозуміло, що в молодості все відбувається дуже бурхливо і яскраво, оскільки стосунки між Закоханими першочергово замішані на найсильнішому ваблюючому сексуальному потягу одне до одного. Цей період у кожної пари може бути по-різному довгим.

       Але з плином часу сексуальний імпульс рано чи пізно, дещо притухаючи, поступається місцем більш осмисленим, глибоким і спокійним стосункам. Як правило, цей період характерний появою в таких сім'ях дітей - продовженням свого роду. Саме діти стабілізують взаємостосунки двох, не даючи їм охолонути остаточно, виводячи їх на новий рівень, якісніший. Вони разом ростять, пестять і виховують потомство, бачачи в них продовження себе, глибоко переймаючись єдиною життєвою метою, гармонійно вибудовуючи в надійному руслі свої взаємини. Я, говорячи про все це, маю на увазі нормальних людей і нормальні сім'ї. Такі сім'ї, як правило, прекрасно почуваються, а партнери по життю, зрозуміло, до любові своєї додають ще й повагу один до одного.

   А коли діти, подорослішавши, залишають батьківське «гніздо», обзаводячись уже своїми дітьми, тоді настає остання, заключна фаза їхнього життєвого циклу. Вона характерна як взаємною повагою, так і духовною відданістю один до одного. І вже тут-то на головну сцену виходять їхні онуки, які стають найважливішим їхнім сенсом і стимулом життя.

      Все дуже зрозуміло в цьому простому життєвому механізмі. Його можна назвати Законом природи.

       А ось тепер спробуйте виокремити з цього безперервного кругообігу життя таку важливу для кожного складову ланцюжка, як «діти». І все може одномоментно впасти, зруйнуватися. Така гірка правда життя. Це - все одно, що, наприклад, з телевежі прибрати одну з її опор. Адже вона відразу завалиться, впаде. Ось так і тут. І до цього треба бути внутрішньо готовим. Усвідомлювати можливі наслідки. Тоді будь-які труднощі будуть легше сприйматися і переноситися.

----------

       Узято уривком із Трилогії «Мореходка» Книга I. «Провінційні Хроніки» Мореаса Фроста.

К І Н Е Ц Ь