Нерівне кохання або по-іншому Мезальянс - явище в усі часи доволі поширене. Але от чи приносять щасливе життя подібні любовні прив'язки?

Мореас Фрост

                                         РОЗДУМИ ПРО КОХАННЯ

                             Роздум V. Нерівне Кохання (Мезальянс)

       Ітиметься про кохання або союз між представниками різних соціальних чи майнових прошарків суспільства, або, якщо завгодно, тих, що стоять на різних щаблях ієрархічних сходів.

       Дуже своєрідний тип стосунків супроводжує подібні узи.

      Здавалося б, у наш бурхливий, сучасний вік хто і що може перешкодити любити одне одного двом представникам різних класових прошарків суспільства? Однак не все так просто і гладко в подібних зв'язках відбувається на практиці.

    Хоч би як ідеалізувалися в очах одне одного подібні стосунки, їхня двоїстість у сприйнятті одним іншого в корені чітко проглядається.

     Звичайно, і в стосунках двох з одного соціального кола цілком імовірне прослизання деякої нерівності. Але природа тут - зовсім інша. Не можуть дві людини любити однаково сильно. Хтось із них буде обов'язково домінувати, інший - підкорятися. Це - аксіома. Головне, щоб воно, це домінування, зрештою не перехльостувало через край, і в загальних обрисах зберігався певний, видимий, відчутний баланс у стосунках двох.

     Ну, а в мезальянсі цей неприємний феномен набуває мало не чільного місця в їхньому житті, навіть створює критичний перекіс у взаєминах. Тут усе відбувається значно контрастніше і вкрай загострено. Як правило, неправильне позиціонування себе в новому «світлі», через стереотипи закладеного виховання і внутрішніх переконаннь та сприйняття навколишнього світу, безсумнівно, накладає свій відбиток на їхню поведінку, не сприяючи тісному сплетінню душ у такої пари.

     Хоч би якими були, здавалося, спочатку міцними внутрішні зв'язки і прив'язки один до одного в цих пар, ця нерівність, супроводжуючи їх у повсякденному житті, наполегливо проявляючись, незмінно тиснутиме на характер їхніх взаємин, роз'їдаючи початкове любовне почуття, неухильно ведучи їх до розриву, краху. Жити з одвічним відчуттям меншовартості, штампом неповноцінності, бути «білою вороною» не кожному дано. А внутрішня незадоволеність, що неминуче накопичуються у «вищого» партнера і претензії до «слабшого», в будь-який момент загрожують виплеснутися назовні роздратуванням.

     І не варто тішити себе ілюзіями, сподіваючись, наприклад, на казковий фінал всім відомого голлівудського фільму «Красуня» з Річардом Гіром і Джулією Робертс у головних ролях. Нам же підноситься лише барвиста обгортка, видима, надводна частина айсберга. Ще, як кажуть, не вечір. Адже герої тільки-тільки реально ступили на тонкий лід прийдешніх оманливих каверзних випробувань подальшим буденним життям разом, поруч, пліч-о-пліч і тривалий час, а не десь у райських кущах. А це - вже проза життя, яку належить перетравлювати.

    Так, до речі, про казки. Взяти ті ж самі російські народні, які всі так люблять і добре знають ще з дитинства. Про того ж Іванушку Дурника і його всіляких мастей красунь-царевен, що прямо з небес падають йому в дружини. А ще до них на додачу і півцарства надають. Але ж він не в змозі втримати в руках отриманого багатства, не впорається з управлінням, навіть якби й дуже захотів. По життю не дано. «Тямки» не вистачить, а якщо точніше, освіти відповідної. Так і державі загрожує розруха. Адже його доля - на печі лежати та за щучим велінням справи творити. Де вже тут дотягнутися до високих королівських стандартів? А що вже говорити про такі тонкі речі, як любовні почуття?!... Та й чужі вони йому.

     Ось де криється підступ. Утім, так само, як доярці або шахтареві, приміром, не дано стати грамотним, справжнім дипломатом - мистецтву компромісів не навчені, або, скажімо, депутатом - закони не зможуть написати. Хоча без зусиль «правильно» проголосувати можуть.

    І щось не пригадується мені жодної казки, де б тілесно і в подробицях, не приховуючи, розвивалася думка про прийдешні спільні випробування казкових героїв, а лише окреслювалося відсторонено й коротко: «і жили вони душа в душу, крізь роки мчачись, плекаючи та леліючи одне одного, долаючи труднощі та негаразди». Або закінчуються, як під копірку, єдиною фразою: «і стали вони жити-поживати та добра наживати». І надалі, як варіант, «щасливо померли в один день»... Як бачите, навіть казки приховують від нас гірку правду про реальні події та перспективи недалекого майбутнього.

     Скажу більше. В індусів, наприклад, а це всіма визнано, чи не найдавніший і найрозумніший народ на землі, забороняються неписаним Законом публічні зв'язки (шлюби) з представниками не своєї касти, без наслідків стати вигнанцем у своєму співтоваристві. А зовсім у недавні часи - навіть під страхом смертної кари.

    Мені здається, все це неспроста. Не перелічити й інших подібних прикладів.

    І до якого висновку можна підійти? Та до найпростішого і наочного.

    Мезальянс, який, здавалося б, обіцяє привабливі, казкові перспективи його «слабкій складовій» половині, на самому ділі - вельми кволий і ненадійний за конструкцією місток до омріяного майбутнього благополуччя подібного союзу!

   До речі, і народна мудрість просить від нас усе ту ж настанову: «рубай дерево за своїм зростом!».

             К І Н Е Ц Ь