الآونة الأخيرة
Mr Black
ما يحدث معي في هذه الآونة الأخيرة يجعلني أكبر كثيرًا، ويخبرني هذا الوقت تحديدًا أنني أخطأت بسذاجة وحمقٌ يُغتفر لأنه يُشفق عليه ، اعتقاداتي جميعها باطلة، وسقف توقّعاتي يسقط من قامته على رأسي، حسن نيّتي تبصق عليّ، وقراري الذي كان مبنيًا على التغيير للأفضل يسخر مني الآن، فكرة أن أكون شخصية إجتماعية فكرة تافهة وملعونة حتى تقوم الساعة، لا شيء يبهرني في محيطي، ولا أستطيع أن أكون أنا الا في وحدتي.. لم يكن من المجدي أن أزيح قليلًا، الثبات يشتكي.
2018-06-26 16:27:12
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
نجمة
@Mr Black بل مخطئ
Відповісти
2018-06-26 16:47:33
Подобається
Mr Black
@نجمة وكيف برأيك
Відповісти
2018-06-26 17:01:30
1
نجمة
لان مايحدث لايجعلك اكبر بداعي الشيخوخة والنفور من الخياة بل يجعلك اكثر نضجا وحكمة في التعامل مع امورك ليست ساذجة بل انت تمر بتجارب وان كان ماحولك خاطئ لايعني انك مخطئ ايضا اعتقاداتك ليست باطلة بل نظمتها على اساس جانب واحد وهذا لايجعلها خاطئة بل ضيقة وسقف توقعاتك لن يسقط دون ان تسمح له بأن يفعل قرار التغيير للافضل ان لم تواجه فيه عقبات فانت اذا لا افعل تغييرا يذكر ايضا لن يبهرك شيء مالم تقرر ان يفعل خذ الامور ببساطة دع تشكيل الكون والنجوم يبهرك ابداع الهالق ببهرك وجهك يبهرك خءها ببساطة تكن اسهل تستطيع ان تكون انت اين شىت تحتاج محيط تشعر بالراحة فيه تذكر هناك من سيتقبلك كيفما كنت ويحبك لانك انت فقط لا لشيء اخر
Відповісти
2018-06-26 17:09:38
Подобається
Інші вірші поета
أكون أو لا أكون ذاتُ ليل السؤال الذي يطرق دماغي قاصرًا عن التعبير
Інші поети
HAZEL GRACE
@just_another_someone
Corbie
@ezzylryb
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11978
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2139