لقد كنتُ جامدًا
لقد كنتُ جامدًا أمام كل تلك المضايقات والعتـاب المُستمر من أصدقائي وأحبَّائي ، أعني أنّه لم يكن سيؤثرُ بي ذلك ولا لمرّة واحدة. ولكن شـاء الله أن تتبدّل الأحوال وينقلبَ ذلك البرود إلى إهتمامٍ قاتـل.. إلى درجةِ أننّي لا أبيتُ ليلًا إلّا وأنا أفكِّر ما الذي فعلتهُ حتّى دفعهم إلى رؤيتي بهذه الصّورة؟ .. ثمّ أستـاءُ من نفسي .. وأخـافُ أيضًا من أن أفقدَ أيًّا منهم فجأةً دون أن أتمكنَ من أن أقولَ لهُم بأنّي آسفٌ جدًا تعبت من تفكيري المتواصل ، من مزاجي المتقلب ، من حياتي ، تعبت مني والله تعبت .
2018-07-06 14:11:58
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
نجمة
الله يريح قلبك وماتشوف تعب يارب ):
Відповісти
2018-07-06 16:03:37
Подобається
نجمة
لاباس سيزول كل ذلك وستتنفس الصعداء راحة سيكون قريب بإذن الله اثق بان الايام الجميلة تنتظرنا في نهاية المطاف
Відповісти
2018-07-06 21:27:41
Подобається
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9295
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12440