Kem Joker
Kem Joker
أنا هُنَا Kem Joker الإِبْنُ العَاق لِعائِلتِي أَعتَرِف لَستُ مِثلَكُمْ عائِلَتِي أٍقَلْ ما يُقال عَنها كَبِيرة فَأنا إِبنة والِداي وأخت لِسِتَةِ أَشخاص وإبنة أخ لسِتة أشخاص وإبنة أخت لِعَشرةِ أشخاص ودون ذكر ابناء العمومة وابناء الخولة فقد يتخطى ما تتوقعون لكني لم ارى ملجأً لي إلا هنا فتاة اعتَبِرُهَا گ أُمٍ لي وَكُلُ مَا أَرغَبُ بِقَوْلِهِ لَهَا أَنَا أُحِبَکِ أُوْمَاْ
2018-09-12 17:58:32
10
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Kem Joker
@Angel يس يس اتس ماي لايف
Відповісти
2018-09-12 22:40:07
Подобається
Angel
@Kem Joker هذا قاسٍ عليكِ 😭😭ك
Відповісти
2018-09-12 22:43:24
1
Kem Joker
@Angel مو مهم اعتدت فجوكر دايماً معي
Відповісти
2018-09-12 22:43:47
Подобається
Інші вірші поета
هلو Just say my name صديقتي احبك تصبحو على كل خير
Інші поети
Де Лайт
@fosfadok
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16795
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12174