Присвячую чоловіку Ганни Сучасної, бійцю ДУК "Правий сектор" "Сім'янину" Програє Демон, скінчиться війна, Повернем Крим і відбудуємо міста. І розцвітуть героїв імена. Героям слава! Й вічна слава та! Чи хочуть москалі війни, Скоріше, лихо, промайни! Чи хочуть москалі війни, Спаси нас, Боже, й сохрани! (Леся Степовичка. "Чи хочуть москалі війни") Над Україною мертва тиша - Це вшанує героїв душа. Навколо хрести у полі На Святій Українській Землі! Мені страшно і боляче, А Ненька увесь час плаче Мені сьогодні стільки літ, Як і сам Український мій нарід. Мені здається зараз - Я той хлопчина, що бачить у вогні Донбас, Ось я пійду до Гулагу погибаю а ось тут я - біля стіни розстріляний, Ворогів у душі проклинаю... і вітра вже іде гул А я лежу мертвий, пошматований слідами куль... І кожний із них - це я, Совість і Бог - мій Янгол і Суддя. А поряд зі мною Україна-Мати, Яку я присягав боронити. Однак я - весь побитий, шматований на мені ярмо поставили пекельний А бидло зажимає мене в "кольцо": "Дай этому хохлу в лицо!" Кров л'ється, обличчя обкривавене А тіло з прапором понівеченне І це під гукіт: "Россия - все! Остальное - ничто!" Людей роблять в ніщо... О, український, ти мій народе, Не знав, хто іх таки породе, А вони... я знаю, по суті, ВИ - Московити, слуги режиму і кати: Для них люди "бездушные скоты"... За теч що хочемо Волі, На Своїій, Рідній Землі... Як криваво та гидко безлюдно та низько Ви, нацисти XXI століття, Через сотні років прокляття, Велично пролекли про себе: "Гордостью русского міра" Мені здається, що це - я, Шевченко, Що у неволі на чужині іду, А ось тут Залізняк, що йому важко Каторгу у Сибіру відпрацювать А там, у Соловках, іду обіймать Дівчину рідну, щоб не важко було вмирать... "Вони ідуть!" - а це був навсього сон... Однак і це несе від душ більший стон. А в Україні милій реве Душа, шо пам'ять про вас несе... Сумні хмари душ невинних, Відомих і невідомих. А перед хрестом я стою, І капелюха тихо зняв, я почув, що тихо тремчу і седію І сам, почувший дикий людей крик, який у мене вже проник... Я тут - кожен вбитий козак, а поряд нього дідусь-кріпак Тут - жертви режиму НКВС, Гестапо, поліцаїв, шибенець СС, Тут - кожна посіченнв дівчина, Тут - кожна розстріляна дитина... Ніщо у мене не буде забувать Як буде нагода - нумо промовлять: "Ще не вмерла Україна" хай прозвенить, Коли навіки буде вбитий останій на Вкраїнї окупант-московит! Російської крові небагато у крови моей, Але ненавистний всей душой своей - Я усім людиноненавистникам: СС - як єврей і кожного родича і нас, а СССР - як Українець серед вас. Останнє, я скажу не народу слово, А лідеру, яке буде йому гаряче, як олово: Не забудем, не простим, А якщо треба - отомстим! 07 вересня 2021 року.