Коли збори закінчилися я попрощалася з Хлоєю й пішла у зал розповідей. Це великий будинок, де збираються усі охочі послухати солодкі розповіді про минуле, звичайно ж тільки діти, тому що у кожної дорослої дріади є своя робота, яку треба закінчити до вечора. Але бувають такі дні коли роботи не вистачає на всіх та можна навіть відпочити

— Всі вже прийшли, хто хотів? — запитала я у гурта дітей, що чекали на мене

— Так — відповіли діти

— Ну тоді починаємо — кажу я, хоча так хочеться бути корисною, щось робити для табору, а не розповідати балачки про те чого можливо ніколи не було

— Починай, ми чекаємо

— Сьогодні я хочу вам розповісти одну цікаву історію про заснування нашого табору, як перші дріади знайшли цю чудову галявину. Колись дуже давно, в ті часи коли дріади ще не мали постійного табору, наші предки зустріли новий народ, нову расу, яка називала себе ельфами. На той час головній дріаді сподобалися ельфі. Незабаром вони об'єднали два зовсім різних народів. Жили вони так недовго, тому що з щастям приходять і проблеми. Неподалік почали ходити справжні чудовиська. Вони були великими й високими, ростом наче дві дріади, дріади почали звати їх велетнями, через зріст. І уявіть собі, ціла зграя таких громил напала на спільний табір двох народів, вони почали кидати велике, величезне каміння. До цього дріади та ельфи ще ніколи не стикалися з такою проблемою. Ось перша команда вже пішла на захист табору. Дріади стріляли з луків, ельфи атакували ближнім боєм, але стріли та мечі велетням були наче зубочистки. Довго б перша команда не втрималася, якби не надіслали на підмогу ще дві групи. Через декілька час лідери зрозуміли, що їм не виграти цей бій, вони точно отримають поразку. Багато дріад тоді полягло, їх залишилося дуже мало, може п'ятнадцять або двадцять. Але голова ельфів знайшов вихід, він пропонував щоб його народ залишився на обороні, а дріади могли тікати куди по далі від цього місця. Спочатку лідерка дріад не згодилася, але побачивши як далеко увірвалися велетні, неодмінно погодилася. Головна зібрала увесь свій народ та потім вони побігли далі в ліс. Але ось несподіванка, в неї попав камінь невеликий, хоча вона вже почала кульгати. Щоб не сповільнювати рух, вона залишилася там на поле бою. Відбігши на безпечну відстань дріади почали засновувати новий табір, безумовно на цій території де зараз ми живемо

— Вао, а ти знаєш як звали головну дріаду? — спитала Ванесса

Ванесса — це дитина, яка найбільше на світі любить історію. Вона завжди уточнює багато деталей і запитує немало питань. У Ванесси русяве волосся та дуже добрі, розумні карі очі. Вона донька Зоряни Найвеличнішої. Ванесса подобається вчитися, а це й добре, вона ж потім стане головною у таборі. Чесно, я з нею зовсім не спілкуюся, тому що не знаю про що з нею й говорити, її ж цікавить тільки навчання. Ванесса не висока та й не низька, завжди ходить у рожевому одязі, наче квітуча барвиста квітка на зеленому дереві

— Ні, цього напевно ніхто й не знає — відповідаю я
— А скільки років живуть дріади?

— Ну, дріади не старіють, но можуть померти від пошкоджень — пояснюю я

— А головна дріада мала зв'язок зі своєю твариною? — спиталась якась дитина

— Думаю, що ні

— Одрі, але ж це найстаріше найголовніше вміння всіх дріад, якому можно у любий час навчитися — заперечує Ванесса

— Послухай, Ванесса, я не знаю це легко чи ні, але в її історії ніхто не пише про її домашнього улюбленця та якщо у неї не було тварини, тоді не було й зв'язка

Зв'язання чи зв'язок з твариною це коли ти розумієш свого улюбленця і він тебе, у вас з'являється міцний зв'язок, він проявляється появою на певний час особливостей тварини, більше я нічого не знаю. У таборі ще не в кого цього не виходило, може колись давно, але не зараз

— Як думаєш, а лідерка дріад вижила?— почулося чергове питання з натовпу від якоїсь дітини

— Може й вижила, все можливо — сказала я думаючи зовсім навпаки,але я їй не сказала правди, щоб її не засмутити

— Ура зараз буде моя найулюбленіша частина, — вигукнула Ванесса

Далі ми, як зазвичай, брали закручені папірці з великої банки та відповідали на запитання з них

— Хто сьогодні буде тягнути папірець?

— Ванесса давно не тягнула — відповідали діти

— Давай Ванесса — кажу я й даю їй банку з папірцями
"Що там, що?" - не можуть дочекатися діти

— Тут написано, яка ваша найголовніша мрія? —  прочитала голосно Ванесса запитання на папері

— Моя знайти тварину яка б розуміла мене з півслова

— А моя вбити велетня

— Я найбільше хочу знайти своє призначення

— А я хочу стати найкращою чаклункою табору

— А про що ти мрієш, Одрі? — спитала Ванесса

— Ну не знаю, найкраща у світі тварина в мене є та найдобріші друзі теж, і хороших слухачів, я у житті все вже маю, про що ще можна мріяти? — мені стало дуже соромно, що я так нахабно збрехала дітям, бо глибоко у душі я знаю, я хочу вийти за межі табору, дізнатися про життя інших істот