Все моя робота закінчена. Всі діти почали розходитися. Я пішла у центр табору, як домовлялася з Хлоєю в останню хвилину. Але там нікого не було та я спам'ятала про те що Хлоя повинна була нести фарбу у бидинок на півночі з відси. Не втрачаючи жодної секунди я побігла туди, спитатися може там дріади знають де Хлоя

Поки я йшла, нікого не бачила з дріад, мабуть, всі розійшлися по своїм справах за межі табору, казала я сама собі, знаючи що такого бути не може, хтось повинен був залишитися у таборі. Було так тихо, як не було дуже-дуже давно, може й ніколи. Сьогодні все якесь дивне й незвичайне. Вперше я нікого не бачу

Добігши до нового дома, я не побачила ні фарби, ні дріад які повинні були розмалювати будинок. Значить Хлої тут не було, значить з'явилася якась більш важлива справа, але яка? Я пройшла увесь табір та нікого, нікого не знайшла, принаймні у винятку дітей, які пішли до наступних викладачів, на урок по робленню стріл у сусідній будинок від залу розповідей

Я засмутилася і пішла додому. Коли я підійшла до залу розповідей, я побачила Уну

— Ууу — прогарчала Уна
— Ти когось бачила у таборі? — спитала я у Уні
— Уу ууу — тихо відповіла Уна
— Думаю, це означає ні
— Уна, підеш ці мною до дому?
— Уууггу, уууу — сказала Уня і притулилася до моєї ноги, та потім ми пішли разом додому

Усі дорогу мене не покидали думки про те що з'явилося діло набагато важливіше ніж справи по табору. Коли ми прийшли, Уня сіла на ліжко та я лягла поруч з нею. Вона заснула, а я продовжувала думати про те що відбувається за межами табору

Вже починає сонце заходити за обрій та нарешті до мене хтось постукав у двері. То була Хлоя

— Привіт, як справи? — спиталася Хлоя

— Привіт. Недобре та непогано, щось середнє. Багато їжі наловила?

— Ну — Хлоя не може знайти слів на відповідь

— Можеш не відповідати, я знаю що всіх позвали на якесь спільне важне діло

— Я тобі дуже сильно хочу розповісти, але ти розкажеш всім — невпевнено сказала Хлоя

— Та яка різниця якщо всі і так знають — заперечую я

— Я маю на увазі дітей — поясняє Хлоя

— Ну мене ж ще раз не поставлять розповідати балачки — збентежилася я

— Зараз складний час, не кажи нікому що ми розмовляли, щоб випадково не підняли паніку — каже Хлоя

— Що ти кажеш, щось сталося погане? — здивовано спиталася я

— Ні, нічого просто невеличкі проблеми, коли треба буде Зоряна тобі все розповість — непереконливо каже Хлоя

— Я не хочу просто почути, я хочу допомогти, зробити хоть щось важливе для табору

Хлоя послухала та нічого не сказавши пішла. Я зразу почимчикувала за нею. Але вона кудись поділася. Уня вийшла з дому й пішла шукати слід Хлої, наче собака. Вона побігла та я за нею

Ми прибігли до нового дому на півночі, та я бачу як за будинком міст по якому спускається Хлоя. Він не таким як завжди. Міст прозорий і більше схожий на мотузяну драбину. Коли на нього Хлоя встала, він почав світитися світло небесно голубим кольором. Ось і той міст про який мені писала Олівія

Я подивилася у слід Хлої й пішла додому, тому що зараз буде складно переслідувати та звичайно просто вийти з табору, я впевнена що знизу моста стоять контролери, які тебе точно здадуть Зоряні

Коли ми прийшли я почала сумніватися у своїх друзях, хоча розумію, якщо вони допоможуть мені, то будуть карати усіх. Та все ж таки, всі дріади о цьому знають, звичайно крім няньок дітей, таких як я.

Коли я зустріла збентежену Хлою, я так хотіла від неї почути пояснення без омани, а отримала нові балачки, просто виправдання. Очевидячки що вони усі щось приховують. Я впевнена що сьогодні було ще другі збори тільки для тих хто знає, для обраних. Хоча такого ніколи не було, завжди було так що всі рівні ніхто не краще й не гірше, але зараз точно щось змінилось. Прийшла якась велика небезпека і точно дізнаюся яка саме сьогодні у ночі

Не встигла я й погодувати Уну, як прибігла Ванесса:

— Привіт, вибач що відволікаю

— Привіт, Ванессо, та нічого, у тебе щось важливе? — здивувалася я

— Я бачила тебе з Хлоєю та як вона спустилася вниз по дивному мосту — тихо сказала Ванесса

— Боже мій, Ванесса, тільки не говори нікому й нічого

— Одрі, вибач, але це сенсація, я не можу про це не говорити, тому й прийшла до тебе — розчаровано говорить Ванесса

Тільки тепер я зрозуміла чого Хлоя не хотіла мені розповідати про проблему, як з'ясувалося за мною шпигувала Ванесса

— Ванесса ти що зі мною шпигувала?

— Ні, звичайно ж ні, просто сьогодні дивний день та по табору ходила тільки ти, а коли я побачила Хлою, мені стало цікаво куди ж вона йде, і тут ця таємниця... — поясняє Ванесса

— Я знаю у чому ми з тобою схожі, я іноді кажу, що думаю, а ти, Ванесса завжди — кажеш, що думаєш

— Так, Одрі, ти маєш рацію — говорить Ванесса — Я знаю, що ми до цього не спілкувалися, але можна залишитися у тебе?

— Звичайно, Ванесса, можеш залишатися в мене. Мій дім — твій дім, тому відчувай себе як вдома

На цій фразі ми й закінчили нашу розмову, я пішла готувати собі й Ванессі їжу, а неочікувана гостя почала гратися з Унію

Я навіть почала почуватися якось кепсько і самотньо. бо мене просто бросили усі друзі, а залишилось лише дитя Ванеса, яка багато чого знала. Але вона просто дитинча за яке я відповідаю, яку я не можу наражати на небезпеку, яку я не можу взяти з собою на розслідування, бо вона все ж таки дочка головної дріади і якщо з нею щось станеться — мені капець буде