من أنا

أيا نفسي اخبريني من أنا أعلميني هل أنا تلك السحابة السوداء؟ أم ملاك مُنزل من السماء! هل أنا بيت مليئ بالهناء؟ أم عصفور ضائع في الهواء! مهلك لا تخبريني فقد علمت الجواب أنا جميع النتائج والأسباب فيا نفسي إسمعيني لم يبقى لي أحد يداويني فكما تخلى عنا الجميع ذات مرة وبأفعالهم ذبحونا ألف مرة فالنقتل أنفسنا اليوم ونتظاهر أنها أول مرة..

2020-07-24 15:16:43

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

@valliana04 انتي احلى🥺❤️

Відповісти

2020-07-24 15:20:09

RORITA_

جميلة

Відповісти

2020-07-24 21:07:03

@RORITA_ تسلمي انتي اجمل❤️

Відповісти

2020-07-24 21:07:25

Подобається

Інші вірші поета

أنا أختلف.. اريد أُحبكَ/أُحبُكِ لن افلت يدكِ

Інші поети

Анастасія Супрун

@Anastasiia_Suprun

Juli Tenera

@Poetess

а.

@freshredrosess

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6917

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12834