Тупий "жарт"
Думки вголос, Питання, Особисте
(18+) Тв: російська, жарти про сексуальне насильство та тюремну, прости господи, культуру.
"Відітє рукі? А палєц чуствуєте?"
І я відчуваю як горло вкотре стискає залізними лещатами болю-блювоти, а очі мимоволі проливають сльози.
Бо що ж краще підсумує лекцію про глобальну політику, аніж тюремний жарт про анальний секс між чоловіками.
(На щастя, я дубля не відбиваю в таких анєґдотах, тому це радше асоціації та розуміння що на росії анальний секс є чимось визнано принизливим для чоловіка. Fragile masculinity, for the fuck sake)
От як тут можна шукати загальноприйнятні терміни для порозуміння? Як можна, коли різниця між поколіннями (книжками, фільмами, музикою, жартами, клятою країною!) до того ще й поглиблюється різницею у політичних поглядах?
Бо, на мій смак, кіно виглядає так шо це я маю накласти лайна на підвалини своїх цінностей щоби знайти спільну мову. (Бо світовою економікою керують євреї, політики вже всьо між собою договорилися і поділять країну, а гомосексуалісти хорі люде)
Але це я не вмію розуміти людей та не даю іншим висловлювати думку.
Ну то навіть якщо ми відкинемо весь багаж лайна, у якому ти ростеш у звичайній міській школі, то я ж, бляха, живу з тобою з мого народження. Думаєш я слухати не вмію?
//твердий матрац, чужі простирадла, ледве звуконепроникні навушники і "та це ж _хвороба_, яку тільки зараз придумали нормалізувати" і "я хочу шоб ти це послухала".
Ніби я цього десятки разів не чув//
Батьки — нормальні батьки — напевно ніколи не зможуть ненавидіти свою дитину.
І саме тому вони дарують їй найбільший біль.
(Бо коли я не можу стримати сліз над "тупим жартом", я ж не через нього плачу.
Я плачу через об'єм несвідомої злости, недовіри та болю, які цей самий "жарт" несе у собі.
І в мене немає знань та сил, аби це хоча б пояснити.)