Дуель смерті Поема
(18+)
Я виграю в дуелі, Ти програєш в боротьбі.. Нехай не зламляться мечі.. Але я вмру,я загину в полі.. Ти не встигнеш вмерти раніше.. Я нікому не скажу що ти програв.. Я замовкну навіки в тишині.. Недочекавшись перемоги,я стрибну у вир смерті.. Я не дам тобі загину!Ти будеш жити! Лиш залишу слід я по собі.. Ти будеш згадувати мене ночами, Я не замовкну у твоїх снах.. Всі будуть вважати тебе божевільним, Але,ти просто почнеш бачити мою тінь, Я замовкла заради тебе..бо кохаю тебе! Ти би не встиг,попросити не вмирати.. Не добіжав би до мого бездиханного тіла, Я не загину у тобі! Я буду у пеклі..я буду усюди.. Буду маревом, твоїм сузір'ям, Але,для всіх ніким завжди.. Твій розум,твоя підсвідомість.. Будуть вважати мене живою,неушкодженою.. Ти будеш після смерті зі мною у пеклі, Не попадеш у рай..я не дам тобі туди попасти як би ти хотів.. Ти повинен мені своїм життям, Я заберу у тебе його.. Я стану твоїм ангелом смерті.. Заберу твою душу,життя.. Ти не витримаєш!Умреш! Я буду з тобою завжди! А для всіх замовкну навіки!!
2023-07-02 20:01:47
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Цікавий вірш! В тебе вже є свій стиль, Роузі! 👏🔥
Відповісти
2023-07-09 07:51:08
1
Роузі Рей
@Lexa T Kuro так це точно)❤️
Відповісти
2023-07-09 07:56:21
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2136
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2469