МИКОЛА МОТРЮК — «СОНЕТ 38»

https://www.surgebook.com/m_reveur/poem/sonet-38
Війна - страшне слово, у всіх його інтерпретаціях. Хто б міг подумати, що вона торкнеться нас особисто? Всіх - і кожного зокрема. Скільки скалічених доль вона залишить по собі - підрахувати складно. Та й чи варто? Єдине, що залишається - боротися, йти до перемоги. Вести бій на усіх фронтах. 
 Та найбільшою надією, яку маємо на цей день є наші воїни. Які мужньо боронять рідний край від навали чужинців, що посягли на нашу культуру, наші традиції, нашу незалежність. 
 Солдати - такі ж люди, як і ми з вами. Зі своїми амбіціями, мріями, захопленнями, вміннями та талантами. Великим, люблячим серцем і щирою душею. Декотрі з них - є митцями слова, та втілюють побачене і почуте у шедевральні твори. 
 Мало хто знає, та у Surgebook теж є автор, який між чергуваннями на фронті встигає писати вірші. Знайомтеся - Микола Мотрюк і його Сонет 38, котрий був написаний ще на початку жовтня, цього року. Лаконічна назва таїть в собі весь біль та внутрішні переживання поета.
 "Мовчить небесний океан безмежно синій..." - такими рядками могла б починатися поезія, чи проза, що описує природну красу неба. Його тихість, гармонійність. Натомість - ліричний відступ плавно перетікає у невеселий, навіть дещо трагічний розвиток думок.
"Налилися, мов кров'ю, грона на калині..." - цей кущ з давніх-давен вважався символом України. Її мужності та гордості. Тому, не дивно, що автор використав саме цю рослину, ототожнюючи її з рідною землею. Яскраво-червоні кетяги калини - як пролита кров за Батьківщину. 
 Неможливо не помітити з якою деталізацією описується любов до усього живого. Наскільки тонке, у поета, сприйняття довколишнього світу. 
 Весь сонет просочений патріотизмом та символізмом. Полин, сонях, мак, коноплі - рослинність, яка здебільшого поширена на території нашої держави. Та має глибоке значення, як уособлення звичаїв і вірувань наших предків, як своєрідний оберіг від усього злого. Як відлякування усякої нечисті.
В рядках: "Неначе сню, і в сні оцьому я - мішень...
 Та поки я живий в цій боротьбі причинній!" - показане свідоме прийняття автором свого призначення. Невідворотність долі. Стійкість намірів, що так притаманна іншим воїнам.
 Перечитуючи сонет знову і знову, переконуєшся, що любов до рідних просторів може бути безмежною. Гіркою, мов полин, тендітною, як маків цвіт, легкою, наче пташина пісня. А люди, які стали на захист нашого миру і спокою заслуговують найвищої похвали та шани.