Осінь 2022
Барви осінні наш світ прикрашають. Барви осінні вулиці й кожну стежину вкривають. Живі ці картини ні з чим не зрівняти. Тільки засмучена чогось дівчина ця. Гірко плаче дівчина для радощів і сміху місця нема. Тільки но біль серце її огортає." Невже це кінець? Невже барви мої більше ніхто не побачить? Чи зможе колись мені ще хтось посміхнутися? Що буде далі? Чи зможу я ще колись своєю красою серця людські огорнути?" . Гірко золота осінь ридає. Тільки потвора та ненаситно сміється.
2022-10-20 12:12:16
18
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
S_V1
моя також
Відповісти
2022-10-21 05:19:17
Подобається
S_V1
😅☺️
Відповісти
2022-10-21 08:26:02
Подобається
Лео Лея
Цікаво)
Відповісти
2022-10-24 19:04:06
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1999
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1485