Лео Лея
@lesya_yurp
Мої мрії давно перестали бути рожевими ©Сергій Смальчук
Блог Все
Роса на сонці
Новости
4
33
І таке буває...
Личное, Мысли вслух
6
1
115
Со странностями :)
Вопросы, Личное, Мысли вслух
8
18
125
Книги Все
Стихи Все
Очищение пламенем
Уходя, ухожу, сжигая не просто мосты, а целые гавани. За собой уношу только то, что мне дорого - самое главное. Позади оставляю противное, мерзкое, тёмное прошлое, Ну, и что, что в нём было (всего лишь) немного крупинок хорошего? Жизнь из чистой страницы листа акварельного (ватмана) начала, Ибо прежняя смертными битвами (реками крови!) охвачена. А отмыться возможности нет, можно только очиститься пламенем, Вот поэтому я, уходя, за собою сжигаю целые гавани...
17
11
84
Зависимость
Ты - не мой, и я - не твоя. Мы себя обрекли на это (не хотели слышать ответы На вопрос: "Первый ТЫ или Я?"). Мы, как два полудурка, битве Посвятили сердца. Не знали, Что в капканы свои же попали, И ходили по лезвию бритвы. Ненавидим и любим. Разве Так бывает? Да, только с нами. Мы любовь проявляем снами, На яву - ненавистно дразним. Снова муки сжимают сердце, Душу рвут на молекулы-клочья. И зачем эта мистика ночью? Мозг же мечется в диком скерцо. Ты - не мой. Не твоя я. Знаю. Отрезветь бы от этого бреда. Но тогда за тобою победа? Не позволю. Пусть лучше страдаю... (впечатления от прочитанной, пока незавершённой, серии книг https://www.surgebook.com/teodora777/book/eksperiment-ne-udalsya)
14
7
105
Особлива
Не терпиш вогні софітів, марнотності уникаєш, Найкращі букети квітів пучком бур'яну вважаєш, Досягнення цього світу для тебе лиш трата часу, Сумління - життєвий вчитель, націлений на сучасність. Стосунки сприймаєш справжні, без фальші та блюдолизства, В щоденні не лізеш фарси, скидаєш зі слів намиста. Тобою щодня пишаюсь, такою, як є, із гострим Відточеним кредо-лезом, маркованим знаком "Осінь". Ти зовні в броню зодіта, де панцир - з титану й сталі, Морозом-вогнем укрита, тримаючи всіх подалі. Це - зовнішність. А насправді, під тим усим серце б'ється Тремтливе і ніжне: в барвах життєвих і плаче, й сміється... Ти твориш вірші і прозу, малюєш, пісні співаєш, Десь у полинових лозах мрійливо щодня літаєш, Загадуєш про ворону, що чорним крилом правує, Пером своїм на долоні узори тобі дарує. Про вовка думками мариш, що світить вночі очима І стане в степу товариш, а в лісі - ще й побратимом. І до повноти комплекту добавиш собі вороного Коня, що стрімкий, мов вітер, і всюди знайде дорогу. Та є одна таємниця, про неї не кожен знає: На крилах із рим і криці твій Муз в небесах літає. Коли в бойовому строї виходиш із ним у парі, То ще не знайшовся воїн, що витримав при ударі Вогнем (він належить Музу) й мечем (то твоїх рук діло); А той, хто живим лишився, вважає, що пощастило. Умієш всього багато, з Драконом (що Муз) у парі Творіння вдаються завжди проникливі та яскраві: Вони западають в душу, з думками аркан танцюють, Сумління трясуть, мов грушу, піснями без слів гарцюють... Не терпиш людської слави і від похвали тікаєш, Марнотності слів лукавих щодня вміло уникаєш. Ти знаєш, чого вартуєш, і цінності зберігаєш, Світами в думках мандруєш і жити не забуваєш. (присвячено тій, хто привів мене на СБ)
13
11
134