Наша Україна
Жовті поля - це пшениця і просо , небо біло-блакитне . А ці гарні Соняхи жовтими вкриті поля. А там неба сонце велике прекрасне з під хмароньок виглядає. А ось там на у зеленім садку і худоба й вівці пасуться. А біля них пастухи веселяться шум і веселий сміх лунає попід кущі і калини й шипшини. А ось там чиясь мати юнака з подвір'я виганяє юнак весело з подвір'я з дівчиною на руках вибігає тай каже - Ви вже Тьотю Наталю вибачайте але Марічку доньку вашу кохаю. - А там дідусь юітвору веселить. І це не просто якісь вигадки це Україна. Це не просто якась частина землі , а Україна . Де живуть українці які всім серцем люблять свою прекрасную й незалежну батьківщину. Вона дала нам життя а ми цьому раділи ось і прийшов час рятувати її життя. Вона жила й оброняла нас а ми оборонемо й захистемо її. Хай хто би не хотів згубити матінку Україну будемо битись до останнього. І з перемогою привітаєнас світ.
2022-10-26 12:43:04
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
S_V1
😊
Відповісти
2022-10-26 14:05:47
Подобається
S_V1
Дякую
Відповісти
2022-10-26 14:39:09
Подобається
Vivian Rose
💙👏
Відповісти
2022-10-26 19:56:32
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1413
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1907