Ти покинула мій світ залишивши мене на самоті.
Більше мені не світить сонце.
Більше не має у цьому світі променя доброти.
Більше янгола любов мене не зігріває.
Більш на неї не гляну, більш вуста не буду цілувати...
Я не кохав, це не було любов'ю, то ж чому серцю так боляче?
Я просто звик, прив'язався, а може й полю...
Та не може цього бути.
Я пам'ятаю її п'янкі вуста, очі в яких бачив цілий світ.
Її вид безневинний являється у снах.
Її доброта не забувається як і вона.
"Відпусти, вже не люблю, набридла ця гра.
Я хочу втекти.
Бажаю не любить."
–Геть з моєї голови, тут в поміч лиш алкоголь.
" У нас є лише мить, тож давай любити.
Подивись на мене і посміхнись.
Тебе я люблю.
Ти мій світ, лиш тебе бачу у снах...
Зупинись! Мені набридло це все. Настав час нам прощатись. Цій грі прийшов кінець, як і нашому коханню...
Як піду, то вже не повернусь...
Я не озирнусь"
Тут алкоголь не зарадить...
"Прощавай"
Будь ласка не йди.
Не зникай буть зі мною.
Тебе я люблю...
                             *****
Хочеш я буду твоїм вчителем, якщо ти хочеш стану твоїм учнем.
Тебе завжди я змушу розсміятсь.
Тебе я буду любити.
З тобою буду танцювати.
Хто я?
Твій хлопець, коханець чи шкідлива потреба?
Тебе я полюбив за естетичність.
Давай мила підемо в танок?
Давай станцюємо у двох?
Давай знов пограємо в любов?
З нашої останньої зустрічі ти змінилась, стала кимось і моє серце при виді тебе б'ється.
Бери карту, королево.
Ти дама, я король.
На шахматній дошці ти ходи як забажаєш та знімною будь.
Ось така гра проста без правил і заборон.
Давай мила, не ламайся, я ж знаю що мене ти хочеш.
Давай, скажи "Так!"
Не муч мене.
Давай мила, скажи нарешті щось.
Не води мене довкола себе, на ланцюг не саджай.
Ну чому ти смієшся, а в очах вогонь загорівся?
– Я хочу правила змінити.
Я хочу гру твою зламати і прірву перестрибнути.
– Я гадав ти подорослішала та бачу ти все та сама.
– Ох, мій милий, ти навіть не знаєш хто я на справді. Тобі тисячі масок своїх покажу.
Вгадай котра із них справжня. Коли хочеш зіграти в любов, то по люби. Якщо хочеш мене, то змусь серце битись немов божевільне. Не марнуй мого часу на пусті розмови краще дій.
Ну ж бо милий візьми мене.
Коли хочеш знімною бути, то задовольни всі потреби й забаганки. Та спершу попереджу, що тебе щадити я не стану.
–Я із правилами згідний. Але і ти погодься, що у цю гру можуть грати двоє.
Я правила усі омину й ключик від серця знову підберу.
–Ти гадаєш воно в мене є?
–Я не вірю, що це кохання.
Я літаю вище хмар, ти мені снишся.
Тебе я бачу у снах своїх.
Лиш один крок до мрій.
У моїх снах ми лиш у двох.
У моїх фантазіях ти обноженна. Шкода що це лиш сон...
Шкода що ти пішла залишивши слід навіки в мені. 
Мій світ ти розфарбувала у яскраві кольори.
Ти стала моїм раєм, і тебе я знов не відпущу...
Це так файно.
Я можу бути ким ти захочеш
Для нас не існує заборон..
Зроби лиш крок, скажи лиш так.
Давай знову зіграємо в любов?
–Німий крик, благання, його тепла усмішка, погляд що мене з'їдає.
Зробити крок знаючи що в кінці не буде хепіенду, чи піти не сказавши ні слова, забути?...
Та що робити, коли немає більш таких як він?
Що робити коли лиш він мене смішить?
Я зроблю крок в перед, а він три назад.
Це гра без переможців.
Це стрибок сміливий і безглуздий
Це й танок звабливий та лиш на мить.
Та що робити коли я хочу зіграти?
Що робити коли я хочу з ним станцювати.
Давай милий обдуримо всіх.
Давай знов згадаємо старі часи.
І знов ми у двох...
Я щаслива чи смутна так і не збагну?
Ну що ж любий витягай ігрові кістки.
Ну ж бо грати в любов!
                              *****
–Цей танок мій.
– Це моя гра.
– Тут веду я!
– Та я обираю наступний хід, люба.
Саме я обираю в що ми зіграємо сьогодні.
–Саме я любий обираю наш танок.
Саме я обираю місце таку.
–Саме я веду тебе за собою.
Саме я рухаю фігурами на шахівниці.
– А я ходжу як забажаю, тебе захищаючи.
–я не розумію, що в тобі знайшов.
Ти дика, не підвладна, все робиш по своєму, сперечаєшся і нерви тріпаєш.
Так хочу я тебе до сліз довести, щоб ти мучалась, а ти лиш смієшся.
Хочу зробити крок в перед, повести за собою та ти не даєшся й в глухий кут заганяєш.
Ох, міледі одягніть щось відверте, бо образ монашки вам давно не до лиця.
–Ох, сеньйоре, коли б ваша ласка, то хоч футболку одягніть?
– Що погляд не відвести?
– Ні не має на що дивитись.
–Ха, краще б ти мовчала бо я повну залу тут збираю.
– Ваше високосте корону зніміть і спустіться з небас, саме мій голос їх тут зібрав.
– Міледі, давайте фігури переодягнемо.
Давайте ви посмішкою мене засліпите своєю.
Давайте не будемо зупинятись.
– Ти вже не моя любов.
Була права мати, була права сестра.
Мені ти не пара.
– Хай інші кажуть, що їм заманеться.
То ж давай далі танцювати.
– Це вже кінець.
–Ох даремно ви міледі затіяли скандал.
Давайте сподобаємось одне одному.
– Я кажу прощавай.
Та ти не чуєш мене.
Що я в тобі знайшла?
Мушу визнати,що ти сволоч зваблива, але й не зрозуміла.
– Хто б казав. Ї й богу ти немов скринька Пандори. Ніхто в світі тебе не розгадає, хоч ти і відкрита наче книга.
Тебе я радо прочитаю, жодної строфи не омину лиш мені ти дозволь.
– І що коли прочитає, і що коли розгадаєш?
– То може полюблю.
– Слова кохання мені ти не кажи, бо вони для мене лиш пустий звук.
Не дури мене, я вже давно не дитя.
Коли хочеш то читай, якщо хочеш то розгадай,коли бажаєш, то любити та взаємності не чекай. Вже запізно.
                          *****
–Картина не заплаче якщо їй не дав творець сліз.
Вона не посміхнеться, якщо не намалювати їй усмішку.
Портрет залишиться таким на віки...
Мине молодість, зникне усмішка, згасне вогонь, усе забудеться...
У нас є лише хвилина.
– Тебе намалюю.
Тебе навіки запам'ятаю.
Краса, хай минає, час не зупинити.
То ж давай жити!
Стань моїм натхненням, будь моєю музою.
Я готовий зробити стрибок у невідоме, а чи готова ти довіритись мені?
Ну ж бо,кицю іди за мною.
–Ні, це мій світ, моє життя і правила мої.
Ну ж бо милий іди за мною, тепер я буду головною.
–Вкажи мені шлях.
За собою веди, лиш зі мною будь.
–Стану я твоє, як настане час.
Тебе я покину як зійде зоря.
На світанку тебе не згадаю.
–Крихітко, я подарую тобі цей світ.
Перед тобою лиш схилюся.
Я в життя твоє додам інтриг і проблем.
Про спокій можеш забути.
Крихітко, це мій світ і я тут пан.
Янгола добра не клич він тобі вже не допоможе.
Мене ти не зупиняй.
Ця любов зводить мене з розуму.
О так, крихітко я божевільний.
О так мила від мене ти біжи.
Тебе я скуштую, не залишивши ні шматочка.
Мене ти на ланцюг посади, замкни щоб не втік та всеодно до тебе прийду в ночі.
–Коли так, то від тебе не тікатиму, тебе не зупинятиму.
Кожен день немов сіра рутина, та коли з тобою то цей світ набуває різних кольорів.
У нас є лише хвилина.
–Давай кохати!
–Тебе зрозуму зведу й навіки причарую.
–Тебе навіки до себе лиш одного прив'яжу.
Давай крихітко, будемо у двох.
–Нажаль, до тебе я нічого не відчуваю.
–Ще не вечір мила.
Свого я досягну...
                               ****
         Я знов літаю посеред мрій.
Я знов відчуваю та про це тобі не розповім.
Слабкість свою не розкрию, почуття усі сховаю і виду не подам.
Ох, якби я була із тобою щасливою...
                              Ні!
Раз помилившись ти у друге помилку ту саму не роби.
Урок засвоїла я і більш не закохуюсь й не довіряю.
Ти лиш мрія, ти лиш сон.
Ну і що що в любові клянешся?!
Ну і що що зімною хочеш бути?!
Я не зроблю ту ж помилку у друге.
Я не полюблю.
Я не прощу.
Квіти не даруй, слова спокуси не кажи.
Мене ти не чіпай.
Дарма погодилась зіграти у гру твою.
Мине ще один день і ти кажеш люблю.
Ти навіть не уявляєш як серце моє катуєш...