Зроби крок у перед.
Як дізнатись, що він не фальшивий?
Не слухай інших, хай заборони відступають.
Ну ж бо, доторкнись до забороненого плоду.
Візьми мене в руки. Ну ж бо поцілуй спраглими губами.
Хай страх зникне і прийде жадання.
Ну ж бо дівчинко йди до мене.
Я не супер герой.
Я не фальшивка, заради тебе не змінюсь, якщо хочеш бути зі мною  то будь готова зіграти у гру.
Я не зупинюсь, люба.
Давай дівчинко танцюй.
Ну ж бо посміхнись для мене.
Ну визнай вже нарешті, що я–твоя мрія.
Я приходжу у твої сни, розум заполонив, тепер ти мені лиш належиш.
Я не лицар і не герой, я –лиходій й твій солодкий яд, який ти вип'єш до дна.
Сни солодкі і в них ми лиш у двох.
Це кіно сіре, та для тебе воно кольорове.
Хочеш причарую, хочеш посміхнусь, якщо бажаєш навіки запам'ятаєш, тебе я змушу закохатись.
Ми ховаємось від усього світу, в надії на магію.
Я кажу кохаю та це кіно приречена на сумний кінець.
І нас ніщо не врятує.
В нашій казці не буде хепіенду.
І знаю я що кінець близько.
І знаєм ми обидва, що зникнуть усі сторінки де ми у двох.
Залишаться лиш мрії й сни солодкі.
Ти згадаєш наш перший поцілунок, а я вже іншій троянду подарую.
Ось така казка без щастя.
Ось такий кінець сумний.
І тепер скажіть мені чи слід було кохати?
                            ******
Я схилюсь перед твоєю вродою.
я оспіваю її.
Перед твоїм взором схелюся.
Мене заборони не тривожить.
Тебе я зачарую.
Лиш для тебе лунатиме мій спів.
Він стане провідником, а я світлом в житі твоїм...
Кригу розтопив і ключ від серця віднайшов.
З тобою я готова пірнути на глибину.
Лиш з тобою я піду у вогонь.
Й мене не страшать заборони.
Здивуй мене, милий!
Ти хочеш взяти мене під контроль.
Своєю музикою чаруєш.
Ах, любий збагни нарешті, що тобі я не віддамся вся.
Мій розум, мої думи—це таємниця.
І до них ти не підбереш ключ, на них лестощі не діють.
Тобі вони не піддаються, а навіть коли їх відімкнеш, то як і я не збагнеш.
Мої почуття злились воєдино із думками.
Я водночас хочу й боюсь.
Ти не уявляєш які в мене сни.
У наших снах ми лиш у двох...
                                *****
Вся любов випита до дна.
В останньому келиху вже твоя кров...
Я п'ю твоє їство до дна.
Це кохання губить нас обох.
Я тебе вбиваю забираючи насолоду.
Я тебе кохаю та лиш ту котру намалював.
Ох, це кохання мучить тебе та ти лиш рада цим мукам.
Ти жадаєш і прагнеш мене.
Я не святий та й ти не свята, бо знаю я що лиш за вроду мене ти покохала...
Я грішник, що торкнувся янгола вуста.
Я демон, що тебе погубив.
Я той що тебе змінив.
І не знаю я чи мені радіти чи сумувати.
Тебе я знищив, талант погубив, а разом з ним і тебе розлюбив.
І ось ти мертва та така прекрасна.
Навіть смерть твоя сповнена того давнього романтизму й трагедії.
Ти все жива та не та котрою я тебе покохав.
Ох любове, жорстока й не збагнена...
Я тебе кохав, цілував п'янкі вуста даючи тобі свою отруту.
І ось ти та ким я тебе волів бачити в найзаповітніших мріях своїх та в одночас ти мені чужа й не мила...
                              *****
—Давай дівчинко здивуй мене.
Зроби крок у перед.
Візьми мою руку, тебе я зачарую.
Хочеш покажу свій світ?
У цьому світі не існує постійності, що хочеш в ньому роби, головне не дай себе впіймати.
Ну ж бо, мила зроби крок.
Не лякайся осуду людського.
Хай тюрма й ґрати тебе не лякають роби що хочеш.
Час невпинно рухається вперед залишаючи нас позаду.
Нас вчать бути добрими й покірними до людей та я не граю за цими правилами.
Я радше їх ламаю, а ти коли бажаєш то залишайся серед них.
Тебе я вмовляти не буду, хоч і не відпущу.
На тебе не зважатиму, може й забуду та не дозволю забути мене.
Про себе нагадаю, надію дам і кину у прірву - У цьому весь я.
Я вдихаю свободи повітря.
У моєму світі правил не існує, не має й заборон та ти їх прагнеш створити.
Ти прагнеш мене змінити, підкорити та сама не помічаєш як змінюєшся.
Ще пару тижнів і від янгола святого не залишилось ні сліду.
Я ледве можу впізнати тебе здаля.
– Ну що ж ти зі мною коїш?
Я розбила всі дзеркала й одяг свій спалила.
Волосся пофарбувала, книжки усі порвала.
Від належної учениці не залишилося ні сліда.
Мій лексикон набрався нових слів і докорінно змінився.
На своє майбуття я забила.
  —Тоді що тобі заважає зробити крок у невідоме, а ще краще стрибок?
   —Сумніви усі відпали, страх забувся.
Шкода що ти не помітив як я стрибнула у світ розпусти.
                            *****
–У віддзеркаленні свому я не впізнаю себе.
Ким я тепер стала?
Ти кажеш все гаразд так навіть краще.
Я слухаю слова спокуси.
Я диявола трунок прийняла.
Я його вуста невпинно цілувала прагнучи більшого.
І праві були батьки...
Та що поробиш коли серцю не на кажеш?
Якби моя воля почуття б замкнула на замок і про нього навіки забула.
Ви навіть не уявляєте що за мука його кохати...
Та після них я відчуваю таку насолоду що не описати...
І за це себе я ненавиджу...
Якби моя воля я б пішла...
–То йди і не озирайся. Тікай відменне. Поки не пізно рятуй себе. 
–Коли б могла, то розлюбила.
–Ну ж бо мила коли бажаєш то не люби.
–Коли б я була у змозі забути...
  Коли хочеш забути, то забувай!
  – Вже запізно...
–Тоді не скигли.
Сама ти за мною слідом пішла.
Гадала що врятуєш, а насправді себе лиш погубила.
Ти сама мене полюбила й трунок радо прийняла.
Ти сама цього хотіла, то не звинувачуй мене у своїх жаданнях.
–До знайомства з тобою я була іншою...
– Ну коли тобі потрібно то долю звинувачуй.
                        *****
– Заборони не лякають ти піди у новий світ знімною.
Слова любові промовляв, руку допомоги простягав, мене за собою вів.
Ну чому мені ти не сказав що це світ пустоти?
Казав що вдихну свободи повітря, а на справді ув'язнив.
Ця любов вбиває мене...
Я прагну більшо ні ж ти можеш дати.
Я можу піти, ти навіть мене не зупиняєш.
Та нажаль себе я вже давно погубила.
Я можу тебе й не любити, милий.
У цьому світі заборон не існує.
Магію пізнала й в любові потонула.
Ти мій трунок.
Ти моя залежність.
Ти наркотик.
Ти мій світ і водночас пітьма.
Ця любов мене губить...
Час минає я не знаю ким я стала.
Я пішла у інший світ, я змінилась і все заради тебе.
Я хочу тепла та ти його не даєш.
Я хочу любові та ти проти неї.
Мене ти хочеш під контролем тримати...
Час минає, а я втрачаю тебе, а заразом і себе.
Я загубила свою душу.
Я більше тобі не підвладна, набридло чекати на диво...
Я розмалюю цей світ у кольори й покажу тобі свою злість!
Щоб заповнити пустоту, я співаю!
Нуж бо милий зупини мене.
Ну ж бо коханий прегорни до серденька й втіш мене.
Давай любий, розмалюємо цей світ у двох!
Давай любий, кохати одне одного й не боятися прірви.
Ну ж бо довірся мені й серце своє відкрий.
                             *****
Ти хочеш глянути в душу мою.
Хочеш кригу розтопити і прірву перестрибнути.
Це так наївно і по дитячому.
Давай перемкнемо цей фільм.
Це кіно немає сенсу...
Я дикий вовк, а ти миле кроленя.
Ми з тобою занадто різні.
Ну збагни нарешті, що ти не моя Мері Джейн, а я не твій Пітер Паркер.
Від біди не стану рятувати, співчуття не проявлю, любити не буду та не зможу забути.
Ти прийшла у моє життя і я маю визна, що ти мені подобаєшся.
Та я не змінюсь, то ж годі мені надокучати.
Я скажу тобі прощавай сотню раз і піду не сказавши ні слова.
І мене ти не зупиняй.
Не проси, не сумуй, не плач.
Я ж просив думай перед тим як кохати.
Я переглянув наш фільм, щоб згадати усе.
І ти права що я ще та зараза.
Та саме тому я тобі подобаюсь.
Та я так і не збагнув, чому мені ти до душі.
Якщо ти хочеш я я зіграю з тобою в любов.
–Давай відкриємо книгу казок і зіграємо в любов?
Якщо ти хочеш я одягну червоний капелюшок.
–А я стану вовком.
–Мене ти з'їж.
Якщо ти хочеш я стану принцом і поцілую твої отруйні вуста.
–Тоді я буду принцесою та радше б зіграв у лиходія.
Давай я буду твоїм Джафаром, а ти моєю принцесою Жасмін?
Я стану лиходієм усіх відомих казок і тебе погублю...
Давай змінимо жанр?
Давай я буду твоїм вампіром?
Давай я усю твою кров вип'ю до дна?
–Краще б ти став моїм рабом.
–Коли бажаєш то перед тобою я схелюсь. Коли хочеш, то підкорюся.
Та це буде лиш омана, щоб на трон посісти.
–Ну коли ти бажаєш то будь королем, а я твоєю королевою.
–Давай я буду твоїм Аїдом, а ти моєю Персифоною?
– То я вже богиня?
–Давай ти будеш милим кроликом, а я сірим вовком?
–Давай я буду змією, а ти мишкою?
Давай глянемо хто кого з'їсть?
–Та в кінці кожної історії про любов на нас чекає сумний кінець...
                          *****
Не закохуйся, мила.
Не кохай крихітко.
Бо прийде зима й зів'януть всі квіти.
Серце розіб'ють й не пожаліють.
Послухай мене дівчинко від кохання добра не чекай.
Любов –залежність.
А кохання –брехня.
Ти серце подаруєш і його розіб'ють на крихітні шматочки.
Ти життя своє віддасиш і його погублять.
Тобі в душу наплюють, ще й засміють.
О так крихітко, краще не кохати.
О так мила, краще бути вільним птахом.
Давай злітай знімною у вись.
Послухай мене крихітко
Про почуття забудь.
Віни тобі непотрібні.
Все що було – омана й солодка брехня.
Не дивись на мене так, не засмучуйся, не плач.
Ось на краще візьми скоч й випий зі мною до дна.
Давай, мила пом'янемо любов.
Давай, люба вип'ємо за нас.
Давай крихітко піднімемось на вершину, щоб потім впасти.
                           ******
В любов ти награвся і пішов, а я ним обпеклась й прощавай сказала.
Милий ти мені не потрібний.
Та серце моє розбите, а по щоці сльоза скотилась.
Так складно сказати"Прощавай"
Милий я йду від тебе і вже не повернусь!
Це кінець нашому дуету.
Це кінець моїй дурості й наївності.
Не стане лев, милим кошеням.
Не зможе вовк позбутися своїх інстинктів.
Тепер я це збагнула.
Сама не знаю чого від тебе чекала й сподівалась.
Усі мої зусилля нічого не варті.
То ж годі й далі намагатись!
Тобі я кажу:'Бувай" і рукою на прощання махнувши я пішла у старий світ.
Та колишню себе я не поверну.
Краще щось нове із себе зліплю.
Я правила полюблю, хоч для мене вони й пустяк.
Я всього досягну чого прагне душа й мене ніхто не зупинить.
Я втекла із клітки і вдихаю свободи повітря.
Вільним птахом я злітаю до вершин.
І не шкодую ні про що.
Я не люблю, мені це не потрібно.
Я не кохаю, хай інші закохуються.
Усі почуття зів'яли із приходом осені...
На згадку про тебе залишились лиш фото старі й розбите серце...
Я згадую тебе лиш тоді коли дощ іде...