Повість про дракона
Глянувши у вічі твої, драконе ,я застиг.
У твоїх очах бачу смуток.
Мої руки , котрі тримають меч тремтять.
Та відступати вже не має куди.
І здійнявся меч над твоєю головою.
Тебе я вбив.
Ти мене прости.
Та відтепер я герой, а ти лиш лиходій.
Нікому я не відкрию правди усієї.
Для мене всі почесті, а для тебе всі прокльони.
Бачу очі твої сумні у вісні. Постать твою... За що ти мене караєш?
Слава моя мене випереджає.
Знаю я , що не хтів ти смерті, але така доля драконів. І не всилах її змінить ні я ,ні ти. І про це ти знав.
Я насолоджуюсь своїм життям, а ти землею.
І нікому не розповім, що тебе я переміг безчесно.
Витрачаю славу свою егоїстично.
На балах королівських усім брешучи розповідаю ,як тебе переміг. Й гордість мене бере коли героєм величають.
Та усе це марніє коли знову бачу твій погляд. І огортає мене смуток.
Банкети більше не ваблять.
Всі мої подвиги— обман.
Від титулів всіх сам відмовляюсь.
Віднині я не герой, а ти не лиходій.
Відтепер коли героєм називають я сміюсь.
На небо синє дивлюсь в надії ще хоть раз дракона побачити.
Віднині я лиходієм став, а ти героєм.
Забувши про всі почесті я пішов у далекі края.
Відтепер на прощення не чекаю.
Тепер я мандрівник, а ти давній спомин, котрий розвіють вітри.
Моєю супутницею стала дорога дальня.
А другом вітер.
У краях дальніх я всім повідаю про дракона гордовитого котрий мирним був й про рицаря безчесного. І як розповім то заплачу гіркими сльозами. У вільному степу тебе я пом'яну.
Так минатимуть роки.
Тепер я старий оповідач, а ти герой оповідок.
Віднині про твою хоробрість співають у піснях.
А я загину так як ти. Тобто на самоті. І хоч є про що шкодувати у моєму житті. Та я прожив це життя щасливо.
Й смерті своєї вже давно виглядаю...
2022-10-24 14:09:28
13
7