1207 рік від кінця Епохи Мороку й Пітьми
        Новий Шизам, 4 квітня – день Лаз.
   Приміщення має прямокутну форму. Під східною - довшою - стіною, що викладена червоним каменем, стоять п’ятнадцять ліжок, над кожним з яких висить кварцовий світильник. Поруч кожного ліжка сидять по двоє мічених з чітильними олівцями і товстими книгами з дерев’яними обкладинками, обтягнутими червоною шкірою.  Лише сім з ліжок зайняті живими нижчими, а на решті - трупи. Міченим, плечі яких покрити узором з чорних закручених ліній, трупи не заважають. Сірошкірі слуги кхарді, передпліччя яких покриті червоним узором з кругів, на манір браслетів, скоро винесуть їх підземними тунелями в ущелину на відстані півтори дюжини кілометрів за містом. Там тіла ніколи не знайдуть, бо нічого не залишиться після трапези бхорха. Мічений чоловік біля центрального ліжка піднімає зап’ястя хлопчика-зірванця років п’яти, скляний скальпель блищить в світлі кварцової лампи. Плавний рух рукою з інструментом, і кров повільним потоком стікає маленькою долонькою по тонких дитячих пальчиках в мідний таз. Обоє чекають. Жінка тримає годинник і лічить секунди від порізу, а чоловік - чітильний олівець над брудно жовтою сторінкою в своїй книзі.
    «Тридцять дев’ять, сорок, сорок один…»
    Тишину порушує сиплий крик чоловіка, разом з ним скриплять два олівця по папері.
- І прийде знову Морок й Пітьма! – Дитя не рухається, тільки червона сльоза тече по щоці. Через сім секунд голос повертається і збуджено продовжує. -  Вбивця Родичів встане з своєї могили, що захована в тінях, повернеться з глибини віків і тих, хто вірним лишився йому, нагородить! – Чоловік відриває погляд від сторінки, дивиться на брудне обличчя вуличного сироти і серце його завмирає, бо на місці дитячого бачить чуже однооке, покрите шрамами від опіків лице старого чоловіка. Єдине око - каре -витріщається на міченого, з нього витікає тонка цівка синьої крові, а рот, в якому не вистарчає рівно половини зубів, жахливо усміхається. Ясна торкаються одне одно: невідомий кат-дантист постарався зробити так, щоб нижні зуби входили в просвіти між верхніх, як шестерні в годиннику. – Запам’ятай це, Вільрен ур Домен.