Une Radio Bien Triste
(18+)
(Le dessin m'appartient je l'ai fait moi même) La radio passe tous le jours a la même heure toujours la même chose Celle qui t'aide à te lever ou simplement qui te permet d'écouter les nouvelles ou bien de la musique Tu peu l'écouter dehors lors de promenade si tu l'as prend et qu'elle est petite, tu la aussi dans ta cher voiture ou bien dans ta cuisine Mais quoi de mieux que d'avoir une radio normal ? Ah oui~ Ton fils que tu a torturé et que tu a faire une expérience dessus pour qu'il soit ta cher et tendre radio de tous les jour~ Quoi de mieux qu'une radio ?~ Une radio vivante qui peu t'écouter te plaindre sans rien dire et que tu lui donne des coup~ Sans qu'un bruit de douleur sorte et qu'on ce doute de quoi que ce soit~ Faite attention le soir~ Bonne soirée~ (Voilà c'est tous pour moi XD)
2020-10-18 20:18:33
3
0
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1737
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11518