«І знову привіт, мій щоденнику, відображення всіх моїх думок та спогадів… Не знаю чому, однак зараз, я відчуваю себе спустошеною. Мене зовсім не радує наше з мамою повернення додому, у рідний Сеул, у дім, який ми покинули по різним причинам. Буквально вчора я запевняла себе, що уже не скоро побуваю у домівці моєї бабусі в Тегу, а сьогодні я сумую навіть за тим, що не любила в цьому метро полісі.

За допитливою тіткою, яку цікавило моє особисте життя більше ніж власне; за нудними вчителями й безвідповідальними однокласниками; за людьми які випадково стали мені близькими, а потім начебто чужими. Деякі з них змінили мої погляди на важливі речі, а саме змусили мене відчути себе гідною великих досягнень. З ними я змінилась, як зовнішньо, так і в середині. Тому сподіваюсь, що моя туга за цими людьми буде взаємною.

Весь шлях додому пішов на роздуми, від яких я швидко втомилася. Наче щось в мені суперечило незмінному рішенню батьків. Рішенню, яке в коріння змінить моє життя, і попри це, спасе від повного краху бізнес батька. Тож, чи хотіла я цих змін? Три роки тому — так, а зараз — ні. Та інколи доленосні обставини змушують тебе робити те, чого ти не бажаєш. Так було і три роки тому…

До приїзду в Тегу я сумнівалася в кожному своєму виборі, завжди боялась помилитися і так старанно намагалась бути хорошою донькою. Та уже в перший тиждень свого перебування в чужому для мене місті, я змінила власні переконання. І все це через одну проблематичну дівчину та її кола близьких людей. В той час я б і не подумала, що так міцно можу вчепитися за неї, чи звикнути до середовища в якому вона живе…

Моя, саме моя — Мін Юнха ні на кого не схожа. Вона мов вільний вітер, якого не піймаєш на мотузку; така ж безмежна і неосяжна, наче небо над головою; яскравіша полярної зірки і тепліша за промені сонця. Якби доля не звела нас, я б так і не дізналася, що таке справжня дружба. Безсумнівно, такої подруги, як Юнха, мені уже не знайти. Але я і не збиралась шукати їй заміну, тому що не сприйняла серйозно слова, які вона сказала мені перед від'їздом.

" — Всі твої старання жалюгідні. Зізнайся. У тебе немає таланту і немає мрії. Ти наче моя тінь і ніколи не зможеш бути самою собою. Та не тому я хочу щоб ти зникла із нашого з братом життя. Насправді, нам набридло няньчитись з тобою. В Тегу більше тобі не раді. Буде краще, якщо ти повернешся в Сеул.»

Ще довго я не зможу забути, яким холодним поглядом Юнха дивилась на мене, коли це говорила. І як би мені тоді не було тяжко слухати подібне, їй це говорити далось набагато складніше. Ось-ось і вона б заплакала, тому я зробила вигляд, що образилася на неї і першою відвернулася від людини, на яку рівнялася. Та з Юнхою я хоча б попрощалася, а ось з Юнгі — її старшим братом, ми розірвали зв’язок набагато раніше, без слів і в повному непорозумінні.

Якби ж батько так сильно не беріг дружбу з дядьком Джихуном, мені б не доводилося йти на жертву, яку раніше я вважала подарунком долі. Ще б то. Вийти заміж за своє перше кохання і здійснити підліткову мрію, каторгою не назвеш. Та за ці три роки мого перебування в Тегу, з’явилося одне велике «но». Я покохала іншого хлопця, який ні по одній критерії не влаштовує моїх батьків, а я, не знаю чим, не влаштовую його.

Чи справді те, що спалахнуло між нами називалось коханням? Можливо. Адже в кожному наступному дні мені буде не вистачати його обіймів, поцілунків і навіть різкого погляду, в якому тільки я відчувала тепло та ніжність. Але в кінці кінців мої емоційні спогади пов’язані з перебуванням в Тегу потьмяніють, а все що хвилювало серце втратить сенс. Більше немає за що триматись. Тепер я повинна зробити реальністю обіцянку, яку дала своїм батькам, адже тільки так я зможу з'єднати свою сім’ю і повернути в себе віру людини, за якою уже сильно сумую.»

***

Сеул, морозний лютневий вечір…

— Бора, прокинься. Ми вдома. — з ласкавою посмішкою на вустах, пані Лі Мійон розбудила доньку, яка в обіймах зі своїм щоденником не так вже й міцно заснула на задньому сидінні зеленого Hyunday Bayon.
— Вдома? — уточнюючи, дівчина поглянула в бокове вікно машини, через яке побачила до душі близьке подвір’я. — А де ж тато? Невже він не звільнився від роботи, щоб нас зустріти? — три роки Бора спілкувалася з батьком тільки по телефону, тому її обурення, коли вона не знайшла його в домі було досить очікуваним.
— Ти ж знаєш, який він зайнятий. І досі наш бізнес переживає важкі часи, тому не ображайся на тата, адже він робить все, щоб покращити нам життя. — Мійон виправдовувала свого чоловіка, не зважаючи на власні образи. — Не забувай, завдяки цілеспрямованості твого батька ти зможеш навчатися в престижному університеті, після закінчення якого заступиш на керівну посаду в компанії Чон Джихуна. Хіба ж це не чудово? — пані Лі разом зі своїм чоловіком Йондже уже давно обрали долю для їх єдиної спільної дитини.
— Чудово, але робота в офісі не те, про що я мрію. — Бора рідко заперечувала мамі, та все ж випадки її супротиву виникали.
— Ти збираєшся і після шлюбу безнадійно витрачати свій час на ковзанці? — не все дівчина робила так, як хотіли її батьки.
— А чому б і ні? Лід для мене — друга земля. Катаючись на ньому, я відчуваю себе вільною. — дівчина не вперше описувала свої почуття від хоббі, яке перетворилося в професійне заняття спортом.
— Всеодно тобі прийдеться розпрощатися з ковзанкою заради повноцінного подружнього життя. — пані Мійон мирилася з фігурним катанням доньки тільки заради того, що б та хоч трішки скинула у вазі. І коли дівчина не просто досягла цієї мети, а ще й стала однією з найкрасивіших шкільних фігуристок Тегу, мати почала знову нав’язувати власну думку. — Ти чудово знаєш, який Чонгук егоцентричний власник, при тім ще й хокеїст. Його не влаштує твоя постійна зайнятість. І не має чому тут дивуватися, кожна жінка віддає всю себе сім'ї. Думай про це, не як про жертву, а як про вигідні інвестиції. — пані Лі судила по собі, та тільки її донька уже давно не намагається бути схожою на власну матір.
— Навіщо інвестувати в те, до чого душа не тягнеться? Я дійсно повинна відповідати вимогам цього безсердечного нарциса? — нехай Бора і дала згоду на заміжжя, похідні від цього утиски зі сторони батьків її не радували.
— Всьому свій час. Ти знайдеш відповіді на ці запитання, але трішки пізніше. А зараз, іди відпочивай, адже вечором ми с тобою поїдемо в дім дяді Джихуна. — Мійон з радістю говорила про це, та лице її доньки залишалось беземоційним.

Міцний сон, у своїй кімнаті, на м’якому двоспальному ліжку відновив сили дівчини, але її настрій ані трішки не покращився. До пробудження Бори пані Лі підготовила для них обох дорогі наряди, навіть замовила послуги візажиста. Безслівно її донька уже не та мила «свинка», та всерівно на першій зустрічі з Чонгук після трьох років їхньої розлуки дівчина має виглядати бездоганно.

Одягаючись в своїй кімнаті Бора випадково поглянула на тумбу, де стояли рамочки з її фотографіями трьох і п’яти річної давності, а потім вона перевела погляд на зеркало. І правда, наче дві різні люди. Та не дивно, адже дівчина скинула зі своєї ваги біля 17 кілограм. Фізичними вправами наростила м’язи, а ще розцвіла начебто бутон півона. Такою вона точно приверне увагу ловеласа Чонгука, однак її почуття до нього уже не ті, що були раніше.

На шляху в дім Чонів, сидячи в машині матері, Бора не зводила погляду з екрану телефона, на якім була відкрита переписка з Юнхою. Так, спустошена і знову одинока, як три роки тому. Дівчині важко без спілкування, в якому вона знаходила втіху й розраду. З останньої неприємної розмови промайнуло всього декілька днів, а здавалось начебто пройшла ціла вічність.

Ще до від'їзду в Тегу три роки тому єдина донька сім'ї Лі не могла похвалитися оточенням хороших друзів, ну або ж хоча б одним найближчим. Її життя в Сеулі не було солодким, адже в школі з неї знущалися красиві однокласниці, а вдома, кожного дня, батьки шукали причини для сварки. І в один момент, коли бізнес план глави сім'ї з тріском провалився, Борі разом з матір’ю прийшлось поїхати в Тегу, та не тільки це стало причиною їх від'їзду.

Вони планували затриматися там на місяць, або на два, однак все затягнулося аж на три роки. І саме цей період став переломним для закомплексованої в собі добросердечної дівчини. Розпочати все з чистого листа і не зробити ті ж самі помилки було непросто. Нова школа і нове оточення Бори в першому класі старшої школи не сильно відрізнялося від попереднього, тому друзів завести не вдавалося. Тільки знайшовши ворогів, вона привернула до себе увагу старшокласниці, у якої що не день, то «розбір польотів».

Тоді Мін Юнха вчилася в третьому класі старшої школи і це був її останній навчальний рік. Не зважаючи на непрості обставини власної долі, дівчина брала від життя все, що хотіла. З величезної букви «Проблемна учениця» для Юнхи служило почесним званням. Зовсім друге діло несмілива Бора, яка не вміла навіть за себе постояти, не то щоб за когось іншого. Різне виховання, різні погляди на майбутнє і зовсім несумісні характери, це все мало стати перепоною для дружби цих дівчат, а вийшло навпаки. Наче загублені частини пазлу вони доповнили одна одну, ставши єдиним цілим. Але навіть для цієї дружби знайшовся свій «The and», однак тільки одна сторона прийняла його.

Уже виходячи з машини матері Бора заблокувала гаджет і поставила його в сумочку. З тяжким серцем вона увійшла в дім свого майбутнього чоловіка, який напевно досі зневажає її за дитячу любов. Як і раніше мати Чонгука — Чон Інха зустріла очікуваних гостей щирою усмішкою та теплими обіймами. На протязі трьох років саме вона підтримувала Мійон, нехай і на відстані. Завдяки дружбі своїх чоловіків вони стали близькими подругами, по тій же причині їх сім'ї бажають поріднитися. Та це прийняте рішення не було одноголосним.

На звану вечерю з запізненням також прибули пан Чон Джихун і пан Лі Йондже. За такий довгий час Бора нарешті обняла вічно заклопотаного своєю роботою батька. Так, живе спілкування не замінити телефонними розмовами. Однак ця довгоочікувана зустріч з найближчим членом сім'ї тільки для Бори була радісною. Мійон в свою чергу ну аж занадто приховувала емоції, наче її почуття до чоловіка охололи.

В близькому колі рідних та знайомих, за одним столом, почалися дуже серйозні розмови, які стосувались навіть тих, хто був відсутнім. Інха декілька разів вибачилася перед сім'єю Лі за спізнення Чонгука, виправдовуючи його спочатку розгубленістю, а потім зайнятістю в клубі хокеїстів. Але це швидко їй надоїло, тому жінка відійшла від своїх гостей, щоб зателефонувати непокірному сину, усамітнившись в просторій кухні.

— Скільки можна тебе чекати? Я ж просила не спізнюватися. Невже так важко було прийти і привітатися з Борою і її батьками? Забув? Вони також твоя сім’я. — невдоволена пані Чон висловила сину своє обурення ним.
— Вони мені не сім’я. Я ніколи не женюсь на цій жирній п’явці. Нехай повертається в Тегу. «Звідки родом, туди й ходом». — хлопець навмисно не їхав до дому, і судячи по реакції Інхи, вона чудово знала про його ставлення щодо договірного шлюбу.
— Ти що, п’яний? Думай що говориш. Якщо не хочеш, щоб батько прикрив твій хокейний клуб, негайно їдь додому! — досить суворо наказала пані Чон.
— Не вийде. Я дійсно зараз п’яний і такого мене тобі буде стидно показувати нашим недородичам. Так що, вибач, мамо. Якось іншим разом. Сьогодні не чекай. Після бару, я поїду до себе на квартиру. — Чонгуку усе-таки вдалося зіпсувати звану вечерю своєю не явкою на неї.

Виходячи з вбиральні Бора почула неприємну телефону розмову сина та матері, адже той занадто голосно висловлював свою думку. Та дівчина не подала вигляду своєї присутності в темному коридорі, а як тільки розлючена Інха закінчила дзвінок, вона непомітно пробралась в гостьову повз відкриті двері на кухню. Наче нічого й не почула, Бора знову сіла за стіл, та тільки вже в хорошому настрої, адже вона так же само, як і Чонгук не хоче цього шлюбу. Ну хоча б раз їхні бажання співпали. Та на відміну від нього, дівчини не взмозі відмовитися від планів батьків, а ось він може це зробити.

Дійшовши до подібного висновку Бора зрозуміла, що у неї не так все й погано складається. Раніше вона робила все що завгодно, щоб привернути увагу сина пана і пані Чон, а зараз їй потрібно змінити свою тактику. Лише тоді дівчина отримає свій приз — волю. Волю у виборі власного майбутнього, без чужого нав’язування і обов’язків перед старшими. Залишилося тільки підштовхнути Чонгука до правильного рішення. І тепер треба придумати план наступних дій.

Повернувшись додому Бора до пізньої ночі перечитувала переписку з Юнхою. Декілька разів вона посміхнулася, а один раз навіть заплакала, та тільки не через сумний зміст написаного в повідомленні від подруги. Зачепило зовсім інше. Речення — «Ей, Пиріжок, ти вже дома? Чому не відповідаєш на дзвінки? Хочеш щоб я померла від хвилювання за тебе? Зовсім не жалієш мого серденька (((», змусило дівчину відчути себе покинутою напризволяще. Зв’язок двух подруг виявився набагато тіснішим, чим вони обидві собі уявляли, тому його недостатність сильно відчувалася як Борі, так і Юнхі…

***

Тегу, той же вечір…

— На сьогодні з тебе досить. — наказав Техьон і забрав з рук близької подруги стакан та пляшку віскі. — Якщо так сильно сумуєш за своїм Пиріжком, візьми телефон і напиши їй. З тебе ніяка актриса. Навіщо прогнала свою єдину подругу, якщо без неї тобі й життя не в радість? — хлопець знав Юнху набагато довше ніж та дружила з Борою, проте такою розбитою, як зараз, вона була тільки один раз — після смерті своєї матері. — Просто зателефонуй їй. Спитай, як справи. Скажи, що сумуєш і жалієш про сказане. — давній знайомий був посвячений майже у всі причини, чому самозакохана дівчина підштовхнула подругу до кращого майбутнього, але йому здавалося, що за цим рішенням приховано щось важливіше.
— Так, сумую. Однак, немає ніякої жалості. Там, в Сеулі, її чекають: можливість стати найкращою в світі фігуристкою; підходящий наречений; життя без труднощів, які постійно слідують за мною і моїм братом. Ми не те, що потрібно Борі. І я не стану тягнути її донизу, якщо доля мого Пиріжка веде до вершини. — ці слова йшли від чистого серця, а не від великої кількості спиртного в організмі Юнхи.
— Дивно. Я наче знаю тебе все своє життя і не знаю. Куди зник весь твій егоїзм? Ти ж збиралася сама підтримувати Бору, поки та йде за мрією. Три роки оберігала її наче своє дитя, а тепер так легко відпускаєш? Що ж сталося з Юнхою, яка навіть почуття брата не пожаліла? — Кім Техьон тільки прикидається байдужим, він хвилюється за знайому Мін набагато більше, чим просто добрий друг.
— Знаєш, інколи ця клята доля дуже сильно б'є по слабких місцях. Так от, я думала, що у мене їх немає. Як же я помилялася. — нічо ясного у відповіді дівчини не було, її слова тільки ще більше заплутали хлопця.
— І все ж таки, чому саме я повинен наглядати за твоїм Пиріжком? Впевнений, її життя і так солодке. Ну ось скажи, яка з мене сваха? — навіть за себе самого Техьон не ніс відповідальності, а Юнха просить його стати Борі близьким другом і щоб той допоміг їй завоювати серце Чонгука.
— У мене більше немає до кого звернутися, а ти ще й вчишся в тім же університеті, в якому навчається той хлопець і куди поступив мій Пиріжок. Доречі, сваха с тебе не така вже й погана. Ніхто так не знає вподобання ловеласа, як сам ловелас? — користуючись дружніми стосунками з Кімом, а також його ніжними почуттями до себе, дівчина просила про таке, про що не кожен насмілиться попросити.
— В тім то й справа. Я добре знайомий з Чонгуком і він не такий наївний, як ти собі думаєш. Тим паче, наші відносини з Борою не назвеш дружніми, швидше ворожими. Вона мене на дух не переносить. І як тоді нам зблизитися? — зробити послугу для Юнхи Техьону не важко, та тільки послуга ця непроста.
— Ти сам зіпсував її думку про себе, отже сам повинен це виправити. У тебе ще є два тижні до початку навчального семестру. І якщо тобі не вдасться виконати моє прохання, про нас теж можеш забути. — вона знала, чим маніпулювати.
— Про нас? Тобто, якщо я допоможу твоїй подрузі вийти заміж за того, кого вона не кохає, ти погодишся на стосунки зі мною? Я все правильно зрозумів? — такого повороту Кім не очікував.
— Чонгук перше кохання Бори, і воно не могло так просто зникнути. Та ти зробив правильний висновок, якщо допоможеш мені знову звести їх, я буду з тобою зустрічатися. Хоча й сам чудово знаєш, стосунки — це не моє і не твоє також. — Юнха готова піти на любу жертву, адже це єдине, що вона може зробити для людини, яка подарувала їй частину власної мрії.
— Ти уже довгий час подобаєшся мені і я впевнений, що ці почуття можуть перерости у щось справді серйозне. — Техьон багатьом дівчатам розбив серце, проте своє він нікому не відкривав.
— Не збираюся з тобою сперечатися, адже ти всерівно будеш настоювати на цих стосунках. Та тільки багато від мене не очікуй, тоді і я не змушу тебе бути вірним мені. — Юнха все частіше стала погоджуватись з думкою друга, тому йому це здавалось дивним.
— Я і не очікую. Вільні стосунки — це чудово. Мені достатньо твоєї чесності. — він не знав, що саме відчуває до близької подруги, та Кіму потрібно розібратись в своїх почуттях, щоб не втратити можливість покохати по-справжньому.

Від радощів Техьон обняв подругу і уже хотів її поцілувати. Та вона вчасно зупинила його, нагадавши, що спочатку він повинен виконати прохання і тільки тоді Юнха нарешті переступить границі їх довгої дружби. Того вечора хлопець не залишив п’яну дівчину в своєму нічному клубі, котрий тому подарував батько на повноліття, а коли її схилило в сон, він відвіз подругу додому. З братом Юнхи, який був її єдиним опікуном і також проживав з нею в одній квартирі, Техьон не мав дружніх відносин, тому уникав зустрічі з ним. Та не в цей раз…

— Чому ти дозволив їй так напитися? На щось надіявся?
— обурився Юнгі, коли побачив молодшу сестру без свідомості на руках відомого в Тегу ловеласа.
— Не суди по собі. Я поважаю Юнху, на відміну від тебе. — різко відповів Техьон, а потім без запрошення зайшов у квартиру і одразу направився до кімнати подруги, яку зараз ніс на руках. — Проводити не потрібно. Просто попіклуйся про свою сестру. — Кім швидко покинув кімнату дівчини, під прицільним поглядом її брата.
— Піклуватись для кого? Для тебе? — Мін був вороже налаштований і не приховував цього.
— Для себе. Адже у тебе окрім Юнхи більше нікого немає. Бору ти уже втратив. — безжалісно відповів Техьон і не дочекавшись обурення у відповідь, покинув квартиру подруги.

Ще в дитинстві ці троє тісно дружили, до поки їх шляхи не розділилися. Дівчина ще якось підтримувала зв’язок з Кімом, а ось її старший брат навпаки побачив в другові ворога. Це сталося, коли Юнгі подорослішав і їхня різниця в статусі доволі часто нагадувала йому про те, який він нікчемний. Раніше хлопець опереджував Техьона в навчанні, а його таланту до малювання можна було позаздрити. Однак в дитинстві у нього не було багатих батьків, ну а потім не стало ніяких.

Мін занадто часто порівнював своє життя з життям Кіма і врешті решт зірвався. Його кмітливість і талант почали деградувати. День за днем хлопець слідував у нікуди, допоки не зустрів Бору. Та і від неї йому прийшлось відмовитися, щоб не втратити свою молодшу сестру — єдину рідну душу, якій він так і не зміг стати опорою після смерті їхньої матері.

***

Минуло два дні і Техьон нарешті поїхав в Сеул. Та вже ж з першого дня його перебування там Юнха не давала хлопцю спокою. Вона дуже сильно хотіла побачити свого Пиріжка, дізнатися про те, як йдуть її справи. Але задовільнити ці бажання на відстані дівчина могла тільки з допомогою друга…

— Знаєш, я себе тут сталкером почуваю. А якщо мене спіймає за цим спостереженням її мати, що сказати у своє виправдання? — Кім уже дві години чергував біля дому сім'ї Лі сидячи за кермом спорткара. Він нетерпляче чекав на появу Бори, і тому вирішив зателефонувати Юнхі, щоб пожалітися. — «Вибачте, та я тут для того, щоб допомогти вашій доньці вийти заміж за якось недоумка.» Блін, це звучить, наче оправдання божевільного. А що, як вона і без мене чудово справиться з цим завданням? — хлопець почував себе дивно і навіть трохи нервував.
— Ти ще нічого не зробив, а вже подався в істерику. Припини. Ніхто тебе не помітить, просто будь уважним. Має ж Пиріжок колись вийти по справах. — дівчина заспокоїла друга, і уже через декілька хвилин він увімкнув відеозв’язок, щоб показати Юнхі її подругу, яка покинула свій дім. — Чудово. Слідкуй за нею і знайди можливість ненароком зустрітися. — сидячи під кабінетом лікаря, дівчина думала зовсім не про те, про що мала думати.
— Ти диви, як все запланувала. Добре, зателефоную тобі пізніше і все розповім. — швидко проговорив хлопець і тоді закінчив дзвінок.

Розглядаючи фотографії в галереї телефона, Бора сіла в машину таксі, яка доставила її до торговельного центру. Сьогодні вона пішла за покупками без своєї матері, адже та зайнята перестановкою в домі. З зовсім не радісним обличчям дівчина блукала по бутіках, поки на четвертому поверсі величезного комплекса не побачила відкритий каток. Тільки тоді її вуста посміхнулися, а очі запалали, як зорі в темноті.

Техьон стояв неподалік з телефоном в руках намагаючись зробити якісне фото для Юнхи, та в цей момент поглянувши на Бору, розгубився. Так, вона на його думку занадто правильна і стримана. Та все ж таки, своєю красою дівчина привертає увагу майже кожного хлопця. Її жіночні форми білого, як сніг тіла, довге висвітлене волосся і миле обличчя являються в Кореї першими ознаками ідеальної краси. Юнха постаралася на славу удосконалюючи зовнішній вигляд своєї подруги. Тому Техьон впевнений, що у Чонгука немає ніяких шансів проти чарівності молодшої Лі, і це ще не враховуючи того, як вона неймовірно катається на льоду.

Підібравши декілька нарядів у стилі пай-донечки Бора уже спускалася з ескалатора і ось тут хлопець вирішив діяти. Дивлячись в екран свого телефону, він попрямував до неї. Начебто випадково Кім налетів на дівчину, вибивши у неї з рук пакети з покупками.

— Прошу вибачення. Я Вас не помітив. — такий ввічливий, він тут же присів щоб допомогти знайомій зібрати пакети.
— Це Ви вибачте за мою неуважність. — Бора була необачна і тільки коли Техьон став допомагати їй збирати з землі покупки, вона нарешті поглянула на лице не такого вже й незнайомця. — Ти?! — з подивом вигукнула вона.
— Ого, яка зустріч. — із широкою посмішкою відповів він.
— Що ти тут робиш? До початку навчання ще багато часу. Невже знову наробив біди і тепер переховуєшся від батьківського ременя тут, в Сеулі? — Бора знала, що їй не уникнути зустрічі з другом дитинства Юнхи. Хоча, вона чекала цієї можливості — вивідати у нього хоча б щось про те, чи ще злиться та на неї.
— Ти так говориш, наче я проблемний син для своїх батьків. — прозвучало як обурення.
— А хіба ні? Так що на цей раз викоїв? — вони не були друзями, однак знали один про одного навіть дуже багато.
— Ну… В де що все-таки вляпався. — незрозуміло відповів хлопець. — І раз ми з тобою ось так несподівано зустрілися, чому б нам не пообідати разом? Я сьогодні навіть не встиг поснідати, а їсти наодинці не в кайф. — нав’язливо він запропонував знайомій провести час разом, коли до цього моменту вони уникали зустрічі один з одним.
— Ти і я, за одним столом? Це щось нове. — Бора здивувалася пропозиції Техьона, — Хоча… Я не проти. Тільки знай, моє відношення до твоєї манії не змінилося. Тож обійдемося без дотиків. І ти ж розкажеш мені, як там Юнха? — однак не відмовилася від неї по одній причині. — Вона досі злиться за мій провал на відбірних? — саме це молодша Мін використала, щоб прогнати з Тегу близьку подругу.
— Ще трішки є. — він не сказав правди, бо і сам не знає її до кінця.

Під час обіду в кафе торговельного комплекса дівчина почула від знайомого достатньо інформації, та про своє життя мовчала, аж допоки Кім сам не почав задавати питання:

— Як там справи удома? Тепер кожного дня бачишся з батьком? Вони з Мійон напевно на сьомому небі від щастя, адже ти погодилась на заміжжя? Доречі, як твій наречений відреагував на цю новину? Високо стрибав від радощів? — простягаючи свою руку до її руки, Техьон задавав дуже особисті запитання і Бора здогадувалася для кого він випитував подібне.
— А ти багато чого знаєш про моє життя, не являючись його частиною. — було б дивно, якби дівчина без підозри відповіла на питання хлопця, до того ж вона забрала свою руку зі столу.
— Всі претензії до Юнхи. Вона про тебе говорить більше ніж про себе. Тільки не кажи, що не знаєш цього? — з невдоволеним обличчям, але Кім не брехав.
— Хмм… Знаю. — з посмішкою відповіла вона, після чого опустила погляд донизу.
— Удома все добре, хоча й батьки поводять себе дивно. Раніше вони сварилися через дрібниці, а тепер між ними наче виросла невидима стіна, їхні стосунки становляться все більш натягнутими. Єдина тема, яку мама і тато між собою нормально обговорюють — це моє весілля з Чонгуком. Та наврядчи я вийду заміж за того, хто уникає мене і мою рідню. Якщо чесно, то я хочу повернутися в Тегу, до життя в якому я почувала себе щасливою. — дівчина знала, що Техьон все передасть Юнхі, тому вона говорила досить відкрито.
— А як же твоя мрія? У Тегу немає олімпійських тренерів фігурного катання і твій недавній провал на відбірних довів, що без професійної підготовки ти не потягнеш вищу лігу. — потираючи руками, Кім буквально слово в слово процитував свою подругу і тут же посмішка Бори кудись зникла.
— І це я знаю, тому й не сперечаюсь з батьками. Тим паче Юнха тієї ж самої думки, що і вони. — Бора старається, однак їй не все під силу.
— А що хочеш ти? — відчуваючи близькість до знайомої, Техьон не був нею заінтересований, проте він хотів їй допомогти.
— Нічого неосяжного. Просто, щоб Юнха мною пишалася. Цього буде досить. — після такої чесної відповіді на декілька хвилин повисла тиша.
— Твої досягнення дійсно приносять їй радість, тому зроби це, а я допоможу тобі всім, чим зможу. — нарешті добавив Кім, знову простягнувши руку до Бори.
— І чим ти мені можеш допомогти? Невже маєш знайомих серед знаменитих тренерів? — ігноруючи його жест, дівчина не зовсім розуміла про яку допомогу йшла мова.
— Я далекий від фігурного катання, але в університеті і за його межами можу бути твоїм другом. Тобі ж потрібен хтось, на кого можна покластися? І на скільки знаю, окрім Юнхи подруг у тебе не було і немає. Ну так що, станемо ближче один одному? — вміє Кім лапшу на вуха завісити, та молодша Лі не така наївна, як він собі уявляв.
— Це тільки з твоїх вуст так вульгарно звучить? Ми, і друзі? З якого дива така пропозиція? Забув? Якби не Юнха, я б з тобою ніколи в житті не заговорила. Тільки тому що ви виросли разом, я терпіла твою компанію. Таких друзів, як ти, мені не потрібно. То ж дякую, але я сама в змозі піклуватися про себе. Єдине, що тебе попрошу, продовжуй підтримувати Юнху так, як умієш. — не допивши свій гарячий чай, Бора піднялася зі стільця.
— А якщо я скажу, що це вона попросила мене приглянути за тобою? — дівчина уже відвернулася від столика за яким сидів Техьон, проте не зробила ні одного кроку у бік виходу із кафе. — Насправді, Юнха дуже хвилюється. Боїться, що ти знову даси себе іншим в обіду і буде нікому заступитися. Ось, чому я приїхав раніше. — не скажи він цього і білявка не повірила б у чисті наміри знайомого.
— Так і знала. Онні прогнала мене не тому що я її розчарувала. — наче мед на душу були його зізнання.
— Можливо, та вона цього не признає, адже тоді ти відмовишся йти за своєю мрією і повернешся до Тегу. — Кім сказав тільки частину правди, але про найважливіше в його місії промовчав.
— І все ж, замінити себе тобою, поганий варіант. Ти ж ніколи не стримуєш свою хтивість, а про твою активну тактильність я взагалі мовчу. Ось куди знову руку тягнеш? Я не стану тебе торкатися. — дівчина обурилася рішенню подруги.
— Не такий вже я і хтивий, а щодо другого, сама знаєш, мені важко контролювати цю манію. Хоча, я торкаюся тільки тих, з ким відчуваю близькість. — виправдовуючи себе, Техьон забрав руку зі стола. — До того ж це тимчасово, допоки ти не пройдеш відбірні змагання. — він і сам думав, що так буде.
— Одне не розумію, коли це між нами появилась близькість? Я ж не Юнха, і ми з тобою сваримось при кожній нагоді. — вони ніколи не були друзями, тому Бора не розуміла цього.
— Не можу пояснити. Просто коли ти поряд, я хочу тебе торкнутися, як коли проводжу час з ріднею або близькими друзями. І я не бачу в своєму поклику щось погане. — такий хлопець з дитинства, а психотерапія виявилась безнадійною.
— Ох, бісиш… Добре. Нехай так. — їй його не змінити — Та що від нашої дружби отримаєш ти? Адже я не вірю в твою безкорисливість. — вона бачила його наскрізь.
— Юнха погодилась на відносини зі мною. — і знову правда, яка породжувала довіру між ними.
— Невже ти нарешті признався їй? — Бора водночас була здивована і рада за подругу, тому що знала, як та песимістично відносилася до романтичних стосунків.
— Це настільки помітно, що вона мені подобається? — він був здивований не менше.
— Швидше очевидно. Ти постійно так дивишся на неї, наче хочеш відкусити шматочок, але чомусь кусаєш інших, як і порушуєш особистий простір. — її порівняння було досить точним.
— Що ж, я необережний в проявленні своїх бажань і це правда. Але якщо ти не погодишся підіграти мені, я так і не дізнаюся, яка твоя подруга на смак. Тож будьмо друзями. — ось справжня сутність Техьона, без обгортки. І нехай він Борі не подобається, це не означає що вона не бачить його разом з Юнхою. Інший хлопець просто не взмозі витримати її важкий характер, навіть Юнгі часто здається.
— Ну… — протягнула дівчина — Тільки якщо ти не станеш вести себе, як повний недоумок і завжди будеш чесним зі мною, щоб не сталося. А ще попрошу, тримати руки біля себе. Обійдемося без вдавання, ти знаєш мене, а я тебе, тож давай не показувати один одному цирк на дроті. Мені з навчанням в університеті і виснажливими тренуваннями не до того буде. — вона висунула умову, а ще накреслила границі.
— Мені подобається твоя пропозиція щодо чесності, а ось щодо дотиків, я постараюся. — з посмішкою сказав Кім і знову висунув руку вперед для дружнього рукостискання.
— Тоді рада вітати Вас в колі моїх друзів пане Кім. — молодша Лі подала йому свою руку, і як тільки він торкнувся її вона додала, — Спіймаю хоча б раз на брехні вилетиш із нього, як пробка від шампанського. — вороже попередила дівчина.
— Буду вірним і чесним як собака, тому що люблю шампанське. Особливо його протидію скромності красунечкам. В тобі теж ховається бунтарка і я, доречі, уже не раз її бачив. Вперше це сталося у моєму басейні. Тоді ти була така мокра… — він не обійшовся без вульгарного натяку.
— Ей! Я ж говорила, без цирку. Поруч зі мною веди себе пристойно. — з червоними щоками вона розірвала рукостискання.
— Ти ж сама просила не прикидатися, тому навчись спокійно реагувати на мої жарти і подібного збентеження більше не виникне. — незважаючи ні на що, Техьон залишався собою. Та навіть такий він краще за всіх знайомих Бори в Сеулі.

І сьогодні цей назначений Юнхою друг підвіз молодшу Лі додому, та до вхідних дверей проводити не став, щоб ненароком не зустрітися з її мамою. Мійон не порадує те, що її любима донечка спілкується з сином мера Тегу. Так, репутація хлопця давно заплямована і навіть зв’язки пана Кіма не змогли її очистити. Тому буде краще, якщо їх дружба залишається у таємниці від батьків Бори.

— Чому так довго? Невже заблукала в місті? — після повернення, дівчина застала свою маму на кухні і та була чимось невдоволена.
— Та так, зустріла одного знайомого. — причин брехати матері у доньки не було.
— Знайомого? Ти про хлопця? Дивись мені, не зіпсуй свою репутацію. І взагалі, краще не розповідай Чонгуку про Юнгі. — Мійон не хотіла слухати подробиці цієї зустрічі, однак дала ясно зрозуміти своє ставлення до спілкування Бори з чоловічою статтю, за виключенням її нареченого.
— Юнгі відкинув мої почуття. Навіщо про нього заговорила? — ще досі дівчина сумує за своїм першим дорослим коханням, та вже не так сильно.
— Вибач, я не збиралася зачіпати цю тему, та ти повинна розуміти, що ми з татом бажаємо тобі тільки добра. Заради твого світлого майбутнього я готова пожертвувати всім, що маю. — слова матері йшли від чистого серця, але її натягнута посмішка викликала у Бори жалість.
— І ти вибач, піду до себе. — Мійон уже довгий час чимось пригнічена, тому її донька тримає все в собі, щоб не зробити гірше.
— Почекай. Сьогодні телефонував дядя Джихун. Так ось, він попросив директора «Кристал» виділити час для твоїх практичних занять на ковзанці. П’ять раз на тиждень, по дві години, тобі вистачить? — пані Лі не подобалось хобі доньки, адже вона аж дуже серйозно ним захопилася, а от батьки Чонгука були раді дізнатися про захоплення їх майбутньої невістки.
— Ще й як вистачить. — Бору приємно здивували слова матері, адже та, ще недавно говорила їй, відмовитися від фігурного катання.
— Також він сказав, що знайде для тебе професійного тренера і щоб ти сміло слідувала за своєю мрією. — жінка процитувала Чон Джихуна, хоча й сама була іншої думки. — Але пообіцяй мені, якщо в цей раз ти не пройдеш відбірні змагання, то тоді полишиш катання. — заключні слова вона уже сказала від себе.
— Добре. — дівчина просто погодилась на цю умову, а коли мати відвернулася вона тихо додала, — Наче у мене є інший вибір.

В цю ніч Бора не змогла швидко заснути, вона знову перечитувала переписку з Юнхою і навіть декілька разів набирала змістовні повідомлення, але потім вмить все видаляла. Сьогоднішня розмова з Техьоном заспокоїла дівчину, і тепер у неї є більше причин йти до своєї мети, та спочатку потрібно придумати, як змусити Чонгука відмовитися від весілля. Тільки білявка про це подумала, як на її телефон прийшло повідомлення від «Збоченець».

— Друга година ночі. Якого біса не спиш? Повір, якщо Юнха мене ще хоча б раз розбудить тупими запитаннями типу, — «Що могло статися з Пиріжком?», я приїду і сам вкладу тебе в ліжко. Так що виходить з інтернету. Негайно!
— Ти ж зазвичай ночами не спиш. Тоді, чому так бісишся? — з посмішкою на вустах відписала дівчина.
— Я не виспався. Так що даю тобі хвилину для того щоб вийти з інтернету. Не вийдеш, через п’ятнадцять я постукаю в двері вашого дому.
— І що ти скажеш моїм батькам, коли вони тобі відчинять? — у гарному настрої, Бора вирішила по-знущатися зі знайомого.
— Правду. Що тобі не спиться і тому ти покликала мене для нічних розваг.
— Це ж повна маячня. Проте, якщо так сильно хочеш спати, постав режим «в польоті» і Юнха не зможе тобі зателефонувати. — вона не відступала від свого, не звертаючи увагу на вульгарний натяк.
— Пізно, я вже одягнувся, так що чекай нічного гостя. Доречі… Захист беру, чи тобі подобається без?
— Дурниці не мели. — дівчина слабо вірила в те, що лінивий Кім підніме свій зад з ліжка.
— Крихітко, бачу ти мене за три роки нашого знайомства все-таки погано вивчила. Свій дорогоцінний сон я міняю тільки на якісний секс і так як я зараз одинокий, мене нікому зупинити.
— Добре, добре. Я виходжу з інтернету, тільки залишайся там, де є зараз. — вона злякалася, адже не раз бачила, яким Техьон може бути непередбачуваним.
— Так вже краще. Побачимось завтра.
— Хіба що в твоїм сні, збоченець. — відповіла Бора і зразу вийшла з чату. Задоволений перемогою, хлопець виключив телефон і продовжив свій солодкий сон, це саме зробила дівчина.

Наступного дня молодша Лі з'їздила разом з матір’ю в Національній Сеульский університет, щоб заповнити деякі бланки, перед початком навчання. Мійон дуже хотіла, що б її донька отримала диплом саме в цьому університеті, тому вона приклала чимало зусиль для того, щоб та сюди поступила. Хоча сама Бора не горіла бажання навчатись по спеціальності — економіка і бізнес. Її більше вабив спорт на льоду. Та виявилось, що навчання і хобі можна поєднувати, правда часу на романтичні стосунки не залишиться. Як не крути, щось із цього списку потрібно виключити і дівчина уже зробила свій вибір.

Нехай в дитинстві вона і стала на ковзани заради того, щоб привернути до себе увагу Чонгука, та зараз Бора займається фігурним катанням по іншій причині. Так, це приносить їй задоволення, не дивлячись на всі отримані травми і надмірні хвилювання. Однак, важливим аргументом стало відношення Юнхи до хобі близької подруги. Після чергової невдачі, саме її переконання змусили юну фігуристку не здаватися. А та взамін поставила собі ціль — виправдати всі надії дорогої серцю людини.

***

— Ти три роки не була в Сеулі, тут багато чого змінилося. Може все-таки підемо разом купляти спорядження? — закінчивши справи в університеті, Мійон зовсім не хотіла відпускати доньку на покупки, та ще й саму.
— Даремно переживаєш, в інтернеті я уже знайшла декілька магазинів з потрібним мені спорядженням. Один тут недалеко від університету. Так що можеш спокійно їхати на зустріч з пані Інхою, я не загублюсь. — Бора не любить ходити з мамою по магазинах, тим паче вибирати з нею те, в чім Мійон зовсім не розбирається.
— Сьогодні я обов’язково поговорю з батьком, щодо твого власного авто. Краще щоб ти сіла за кермо, чим маєш кататися на автобусі з незнайомими людьми. Я взагалі не переношу цей вид транспорту. — пані Лі звикла до розкішного життя, а ось у її доньки інші цінності.
— Як скажеш. — дівчина не проти мати власну машину, тому погодилась зразу на пропозицію мами. — Доречі, якщо у тебе буде вільний час. Можеш знайти в нашому районі тренувальний зал і оплатити абонемент для мене? — з приїзду в Сеул Бора ні разу не займалася і через це вона почала відчувати себе в’яло.
— А коли ти збираєшся відпочивати? Навіщо так багато тренувань? Хочеш перевірити свій організм на стійкість? Не забувай, тобі ще народжувати. — Мійон, як люба мати піклується про своє чадо, та інколи вона аж занадто тремтить над ним.
— Нічого зі мною не станеться. І ми про це не раз говорили. Фізичні заняття потрібні для того, щоб я не втрачала контроль над своїм тілом катаючись на ковзанах. — колись дівчині набридне повторювати одне й теж саме.
— І чому ти така? — з розчаруванням спитала Мійон.
— Яка це? — Бора не зрозуміла питання.
— Цілеспрямована. — з однієї сторони жінка пишалася донькою, а з іншої боялась за її майбутнє.
— Ну хоча б чимось ми з батьком схожі, а то все інше я отримала від тебе. В тім числі привабливу зовнішність. — дівчина подарувала матері щиру посмішку, після чого та зі спокійною душею сіла в авто і поїхала по своїх справах.

Обійшовши декілька магазинів спортивного інвентарю Бора знайшла потрібне їй спорядження. Під час покупок вона декілька разів заглядала в свій телефон, та пропущених дзвінків, або повідомлень від Техьона не було. Пообідавши овочевим салатом, дівчина направилася в спортивний комплекс «Кристал». У пакеті вона несла нові ковзани, які сьогодні Бора збирається перевірити на міцність. Підтвердивши у чергового бронь ковзанки на дві години, молодша Лі направилась у гардеробну, щоб зняти з себе верхню одежу, а також залишити у шафі особисті речі.

Одягнена у теплий одяг — білий в’язаний гольф і термо-лосіни, вона направилась на каток. В останнє білявка була в цьому комплексі, ще перед своїм від'їздом до Тегу. Сидячи на трибуні вона зі сльозами вболівала за команду Чонгука, адже знала, що побачить його уже не скоро. Та тоді він ігнорував Бору через її дитячі нав’язливі почуття, а також непривабливу повноту. Хлопець нічим не відрізнявся від тих, хто знущався з молодшої Лі в школі, однак його слова ранили її набагато глибше, чим слова інших.

Зараз згадуючи про ці жалюгідні часи дівчина скептично посміхнулася, наче і не вона пройшла через подібне. Все погане залишилося у минулому, Бора більше ніколи не покаже свою слабкість, як робила раніше. Адже Юнха чудово постаралася у гравіюванні її характеру, заклавши в нім металевий стержень, щоб той ніхто не міг зігнути. Хоча буває, м’якосердечність молодшої Лі проявляє себе у самий не підходящий момент з людьми, які того навіть не заслуговують.