You chose otherwise.
The Dead Poet.
There were times, When I was yours and you were mine, Whenever I felt like calling, I called, Whenever you felt like meeting, we met, But those days ended ages ago, Now all that remains are the remnants of past, In the form of memories that keep us apart, And I wish, I wish I could change any of it, And get back together, But I can't, I can't. 'Cause you chose otherwise. You chose otherwise.
2018-07-16 02:15:57
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
byeee
🙏
Відповісти
2018-07-18 01:31:42
Подобається
deadone
If my heart could be more broken than it already is.... this is the poem capable of doing it
Відповісти
2018-10-08 07:13:02
Подобається
Інші вірші поета
It's in me where it all dies. I'll be there. Don't you dare tell me.
Інші поети
Merlin911
@garovan321
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4880
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2395