Сіра Буденність?
Понеділок . Шоста ранку .
Думки хаотично літають у мене голові, хочу спіймати хоч одну та мені не вдається це зробити.
Сьогодні трохи проспала на навчання, тому на автобусну зупинку мені приходиться бігти, в останню хвилину встигаю на автобус, сіла на останнє вільне місце, таке відчуття що воно чекало саме мене.
Біля мене сидить молода дівчина в білосніжному пальті яке так і вимагало дивитися лише на нього, в навушниках в неї музика грає так сильно що здається її чують всі.
До коледжу їхати близько хвилин сорок тому я маю багато часу, щоб морально підготуватися до того що почався новий робочий тиждень .
Автобус зупинився біля невеличкої кав'ярні натовп людей повалив з автобуса в ньому можна розгледіти і мене .
Я завжди йду біля залізничної дороги, з лівого боку неймовірна алея, дерева в багряному вбранні, довге листя яке легко літає біля них, а з правого боку єврейське кладовище ( Некрополь ) на якому євреї поховані згідно з єврейською традицією,
Там земля вважається святою.
Знаєте коли я вперше йшла цією дорогою на мене дуже вплинула атмосфера цього місця, вона ніби показувала наскільки життя швидко і водночас спокійно проходить у нас під носом.
Сьогодні ти гуляєш алеями, п'єш каву і насолоджуєшся життям, а завтра можеш бути по іншу сторону.
Чути гудок, стукіт коліс на неймовірній швидкості несеться потяг, залишаючи за собою велику хмару з пилу та листя, з вагонів видно чорне як смалець вугілля.
"--------------------------------"
Інколи я трохи забуваю про свою ненависть до людей і навіть захоплююсь ними, коли бачу на що вони здатні, ці багато кілометрові колії, потяги, ракети, неймовірної величини мости, літаки, кораблі і це лише мала частина, це все зроблено і вигадано - Людиною.
Думки хаотично літають у мене голові, хочу спіймати хоч одну та мені не вдається це зробити.
Сьогодні трохи проспала на навчання, тому на автобусну зупинку мені приходиться бігти, в останню хвилину встигаю на автобус, сіла на останнє вільне місце, таке відчуття що воно чекало саме мене.
Біля мене сидить молода дівчина в білосніжному пальті яке так і вимагало дивитися лише на нього, в навушниках в неї музика грає так сильно що здається її чують всі.
До коледжу їхати близько хвилин сорок тому я маю багато часу, щоб морально підготуватися до того що почався новий робочий тиждень .
Автобус зупинився біля невеличкої кав'ярні натовп людей повалив з автобуса в ньому можна розгледіти і мене .
Я завжди йду біля залізничної дороги, з лівого боку неймовірна алея, дерева в багряному вбранні, довге листя яке легко літає біля них, а з правого боку єврейське кладовище ( Некрополь ) на якому євреї поховані згідно з єврейською традицією,
Там земля вважається святою.
Знаєте коли я вперше йшла цією дорогою на мене дуже вплинула атмосфера цього місця, вона ніби показувала наскільки життя швидко і водночас спокійно проходить у нас під носом.
Сьогодні ти гуляєш алеями, п'єш каву і насолоджуєшся життям, а завтра можеш бути по іншу сторону.
Чути гудок, стукіт коліс на неймовірній швидкості несеться потяг, залишаючи за собою велику хмару з пилу та листя, з вагонів видно чорне як смалець вугілля.
"--------------------------------"
Інколи я трохи забуваю про свою ненависть до людей і навіть захоплююсь ними, коли бачу на що вони здатні, ці багато кілометрові колії, потяги, ракети, неймовірної величини мости, літаки, кораблі і це лише мала частина, це все зроблено і вигадано - Людиною.
Коментарі