Елізабет йшла разом з Меріеном до храму, де вони мали офіційно стати нареченими.
- Я кохаю тебе, Меріен, - ніжно промовила Елізабет.
- Ха, теж мені... - буркнув Меріен.
- Не зрозуміла, - збентежено промовила Елізабет.
- А що тут незрозумілого. Кохай далі, хвойда. Як ти взагалі могла думати, що такий як я може покохати таку жалюгідну дівчину? - спитав Меріен та почав сміятися.
Елізабет не довго думаючи схопила його за обличчя однією рукою і що є сили втиснула його череп в стіну найближчої до них будівлі. Почувся хруст черепу.
Меріен на секунду зник і з'явився неподалік від неї.
- Ти що? Хіба ти мене не любишь, Еллі? - здивовано запитав Меріен.
- Тебе - ні. Я люблю Меріена, - сказала Елізабет, швидко підбігла до хлопця, взяла його за голову та щосили вдавила її в кам'яну дорогу. Знову почувся хруст. Меріен знову на мить зник і з'явився неподалік.
- Та що з тобою?!
- Ти не Меріен, так що досить цих жартів, щур! - випалила Елізабет.
Після цих слів зовнішній вигляд чоловіка змінився, це був високий мужчина з маскою на обличчі.
- Як ти здогадалася? - запитав він.
- Меріен ніколи не сказав би мені таких слів. Я це точно знаю! - сказала Елізабет.
- Це ж треба... І звідки така віра? - посміхнувся він.
- Це тебе не стосується.
- Добре, дівчинко, вітаю тебе, ти пройшла випробування. Ще й якось занадто легко ти його пройшла...
- Ти міг би вигадати щось краще, ніж цей спектакль.
- Не переживай, Еллі, наступного разу так просто тобі не буде. До зустрічі! - сказав він та зник.
***
Еллі відкрила очі і глянула навколо. Перед нею стояли величезні відчинені ворота в місто. Поруч нікого не було. Елізабет подумала, що Меріен, мабуть, ще не пройшов випробування, і вирішила його зачекати.
Йшов час, але Меріен не з'являвся. Але Елізабет продовжила чекати на його появу. Вона була впевнена, що рано чи пізно від опиниться перед нею.
Зрештою, він таки з'явився. Геть бліде тіло Меріена дуже сильно тряслося. Елізабет кинулася до нього.
Він розплющив очі, побачив її.
- Що з тобою, Меріен? - спитала вона у нього, а він весь тремтів.
- Як я радий тебе бачити, Еллі! - сказав Меріен і заплакав.
***
- Бідолашний Меріен, - промовила Міу. - Не думала, що на тебе чекає щось схоже!
- Я теж не думав. Мені хотілося вмерти...
- Ти знаєш, скільки разів це випробування повторювалося?
- Ні, в мене в пам'яті тільки остання спроба.
- Більше десяти разів... - протянула Міу. - Господи, яким жорстоким може бути Аргос, особливо якщо йому вдасться знайти серйозну слабкість! Я ніяк не могла тобі допомогти і мені теж було дуже важко дивитися на все це.
- Ти все бачила?
- Так, бачила. І все що буде далі я теж побачу, мій любий Меріен. Це важко, але така моя участь.
- Далі буде гірше?
- Не факт, що гірше, але й це можливо. Скажу лише, що до випробувань можна заздалегідь підготуватись. Єдине, що підготовка можлива лише після першого випробування. Так що я не могла тобі допомогти у твоїй першій спробі.
- Ну нічого, якось пережив це. Думаю, це випробування залишить слід в моїй душі.
- Меріен, а що в тебе було за випробування? - спитала Елізабет.
- Пробач, кохана, поки що мені важко про це говорити. Може пізніше...
- Ну добре. Виглядаєш ти не дуже... - сказала Елізабет.
- Нічого страшного, якось відновлюсь. Ну то що, ходімо в місто?
- Йдемо! - сказала Елізабет.
***
Місто вражало своєю архітектурою. Нічого схожого в селищі, де росли Меріен та Елізабет не було, тому вони йшли і з цікавістю розглядали вишукані будівлі. Також вони побачили перших людей. Один чоловік підійшов до них. Вони привітались та познайомились.
- Важко вам було? - спитав Герольд.
- Мені дуже важко, - відповів Меріен.
- Мені зовсім ні, - сказала Елізабет.
- Зрозумів. Давайте я розповім вам, що це за місто, і куди вам слід йти в першу чергу.
- Будемо вдячні, - сказав Меріен, а в цей час Міу виглядала розчарованою, бо сама хотіла все розповісти. Меріен це помітив, і подумки сказав Міу, що без її консультації все одно не обійдеться.
- Тут живуть дорослі інтуїти. Деякі не бували далі ніж Айтлін, а деякі час від часу повертаються з більш глибоких міст Світу Ельбе. Зараз в місті є навіть чоловік, який щойно повернувся зі столиці.
- Зрозуміло.
- Є декілька речей, які треба виконати перед тим, як можна буде пройти друге випробування. Про це нехай вам розповість людина, для якої це її робота. Скажу лише, що буде дуже важко, і вам доведеться пожити в Айтліні деякий час, щоб заслужити право піти далі.
- Цікаво.
- Гаразд, в мене є деякі справи, тому прямуйте он туди! - сказав Герольд і вказав на найвищу будівлю Айтліна. - Там ви про все дізнаєтесь від Майстра Айтліну.
- Дякуємо, нехай щастить, Герольд!
- Вам теж, молоді люди! Ще обов'язково побачимося.
***
Меріен та Елізабет рушили прямо туди, куди вказав Герольд. А Майстер міста вже чекав на нових жителів.