Меріен нарешті знайшов кімнату Янгола Гри. І він хотів будь-якою ціною отримати його прихильність. Йому залишилось лише відкрити дверці до кімнати, на яких було написано: "Все життя - гра", а також "Без гри немає життя". Він дуже хвилювався, але це не завадило йому штовхнути двері.

Перед ним повстала простора кімната, і напроти нього був трон, на якому сидів Янгол Гри. В нього було потріпане волосся та незвичайні окуляри в срібній оправі. Одягнений він був у вишуканий костюм.

- Ще один. Чого тобі, хлопче?

- Я прийшов, щоб отримати вашу прихильність, - відповів Меріен.

Янгол зареготав, не стримуючи себе.

- Черговий бовдур з великими амбіціями. Не витрачай мій час даремно, - суворо буркнув він.

- Дайте мені хоча б шанс! - випалив Меріен.

- Шанс? А що ти знаєш про шанси, дитино?

- Дещо знаю. Шанси завжди є, - відповів Меріен, - Тим більше, в значення свого імені я вклав це слово.

- Цікаво. Але це тобі не допоможе. Ти будеш дуже розчарований, а я б цього не хотів. - промовив Янгол. - Так як тебе звати? Мене звуть Ліч.

- Меріен, дуже приємно.

Поруч з Меріеном з'явилася Міу. Ліч одразу ж її побачив. Він ледь помітно посміхнувся.

- О, привіт, крихітко Міу. То це він - твій другий шанс?

- Так. Я тебе благаю, дай йому можливість показати, на що він здатен.

- А ось ти сама мені скажи, він такий же бовдур як і ти? Чи може ще гірший?

Меріен скривився від цих слів.

- Він зовсім не бовдур! - промовила Міу.

- Ну якщо не бовдур, то може телепень? Чи йолоп? Такий самий, як і ти, Міу.

- Міу дуже розумна! Не смій казати про неї такі слова!

- О, ти дивись на нього! Прийшов до мене, і сміє мені вказувати! Коротше, хлопчику, не гай мій час, іди і знайди собі якогось іншого помічника!

Меріен був готовий розвернутися, гупнути дверима та піти геть, але в цей момент він почув думки Міу. Вона просила його заспокоїтись і не сприймати слова Ліча так близько до серця, і що він завжди так себе поводить з тими, хто до нього прийшов. Вона сказала, що в цьому є деякий сенс.

- Ні. Я прийшов і не піду звідси, поки ти не даси мені шанс! - сказав Меріен, і подумки подякував Міу за те, що вона його заспокоїла.

- Значить слів ти не розумієш. Це сумно! Якщо ти слів не розумієш, то хіба зможеш щось показати в розумових іграх?

- А от побачимо!

- Давно вже до мене не приходили такі бовдури. Такою ж дурепою була, мабуть, тільки крихітка Міу.

- Не роби висновки так швидко, - сказав Меріен, - Дай мені себе проявити.

- Я починаю втрачати терпіння. Бовдур хоче кинути виклик Великому Майстру Гри. Неймовірно!

- Так, я кидаю тобі виклик, Великий Майстре.

- Ну гаразд, після таких слів я вже не зможу тобі відмовити. Зараз швиденько з тобою розберуся, і будеш бовдуром до кінця своїх днів.

- Чудово, подивимося. В що грати будемо?

- Я думаю, що жаліти тебе не буду, тому зіграємо одну партію в шахи.

- Не знаю такої гри.

- Це дуже стара гра, ще з часів, коли крихітка Міу захотіла стати Богом. Потім гра поступово забулася, а дарма! Чудова гра!

- А як ми будемо грати, якщо я нічого про цю гру не знаю? - спитав Меріен.

- Я тобі розповім правила гри, навчу усім основним тактичним прийомам, а також дам інформацію про базову стратегію гри у кожній її стадії. І після цього зіграємо.

- Чудово. Коли приступимо?

- Прямо зараз!

Ліч встав зі свого трону та підійшов до великої шафи. Він взяв з полиці коробку і пішов в центр кімнати, де стояв стіл. Далі він показав, як виглядають шахи і розповів йому все, що обіцяв.

- Ну що, ти готовий?

- Так, давай зіграємо. Має бути цікаво.

І вони почали грати.

Меріен володів лише поверхневими знаннями, але грав непогано, хоч і протримався недовго.

- Шах і мат! Господи, ніякого таланту... Так бездарно! - сказав Ліч, насміхаючись над Меріеном, - Готуйся до другої партії.

- До другої?

- Так, до другої. Чи ти вже все зрозумів і не хочет витрачати мій час даремно?

- Ні, буду готуватися.

- Можеш скористатися допомогою своєї супутниці. Нехай вона тобі допоможе. Твоя задача - вразити мене. Не важливо, що ти програє. Ти завжди будеш програвати. Але якщо вразиш мене, програш не буде мати значення. З цього моменту ми з вами знаходимося поза часом, даю тобі безлімітну кількість спроб. Або вражай мене, або здавайся. Терпіння у мене вистачить.

- Ого. Дуже дякую вам за цей чудовий шанс. Я буду вчитися!

І Меріен вчився, і вони грали. Після кожної партії Ліч казав, що Меріен грає бездарно, але після цього казав йому йти готуватися до наступної гри. Так тривало перші триста партій. І лише після трьохсотої Ліч не сказав образливих слів. Натомість він сказав, що Меріену слід готуватися ще більш самовіддано.

Йшов час, Міу з Меріеном дуже завзято працювали над розвитком навиків. У звичайному світі пройшло б вже більше трьох років, але вони знаходилися поза часом, тому це було не важливо.

Почалася чергова партія. Меріен грав добре як ніколи. Він вже розвинув непогане розуміння гри, і міг прикинути, хто з гравців має перевагу. І йому почало здаватися, що перевага на його боці. Меріен зробив черговий хід, і Ліч вперше запропонував нічию.

Меріен ненадовго задумався, і відхилив пропозицію. Він бачив потенціал в своїй позиції. Вони зіграли ще декілька ходів, і Меріен зумів провести форсовану комбінацію з виграшом якості. Після цього Ліч вдруге запропонував нічию.

Меріен знов ненадовго задумався, і сказав, що хоче продовжити. В його очах горів вогонь. Після чергової серії ходів Меріен зумів організувати два зв'язаних прохідних пішака, після чого Ліч втретє запропонував нічию, зазначивши, що пропонує її в останній раз. І Меріен знов відмовив. Він хотів довести партію до кінця.

І почалось щось неймовірне. Ліч почав ставити одну загрозу за іншою, а Меріен почав нервувати. Під тиском Ліча, позиція поступово стала погіршуватися. Через кілька ходів Ліч відіграв якість, і ще через кілька ходів отримав зайвого пішака. Меріен почав розуміти, що він близький до програшу.

Меріен надовго задумався. Він все ще мав два прохідних пішака, на яких можна було зробити ставку, але щось йому підказувало, що Ліч зможе впоратися з цією загрозою. Йому було дуже важко, і Ліч це бачив.

Але Меріен відчув, що в цій позиції є цікава можливість. Саме за рахунок цих коронних пішаків. Він почав робити вигляд, що збирається провести пішака в ферзі, а Ліч тим часом оборонявся від загрози. Під кінець свого задуму, Меріен спробував відволікти одну з важливих фігур Ліча від захисту короля. Але про перемогу Меріен вже не мріяв. Він хотів дати вічний шах і добитися спасіння. І в нього це вийшло врешті решт.

Після трикратного повторення позиції Ліч протягнув Меріену руку, і міцно її потиснув.

- Так і знав, що ти бовдур. Тричі я тобі пропонував нічию! Тричі! І ти відмовлявся, бо думав, що зможеш виграти. А під кінець що? Сам захотів нічию! Але твій рівень бовдурства мене приємно вразив, тому... Я буду тобі допомагати.

- Ти неймовірний, Ліч! Дякую тобі за цей досвід!

- Та не переймайся, я люблю бовдурів. Сам колись ним був. А про свою неймовірність, ясна річ, я добре знаю. Нічого нового ти мені не сказав. Втім, почути від бовдура такі слова - все ж приємно.

- Міу, тобі я теж дуже вдячний! Без твоєї допомоги я б не впорався.

- Ти б впорався і без моєї допомоги, Меріен. Але це зайняло б кілька десятиліть. Я змагалася з Лічем 30 років, - посміхнулася Міу.

- О, я досі пам'ятаю нашу дуель, Міу. Яка ж ти чудова дурепа! І твій Меріен недалеко пішов. Ви з одного поля ягоди.

- Прийму це як комплімент, Ліч. - вдячно сказав Меріен.

- Добре, я підтримаю тебе. Надалі я буду слідкувати за тобою та допомагати, коли це буде потрібно. Теперь не пропадеш!