2
По дерев'яній підлозі біг хом'як, його маленькі оченята швитко видивлялися куди б сховатися. Його погляд впав на маленьку щілину між підлогою і ліжком. Хом'як задоволенно пискнув, і щодуху помчався туди, ще мить і він буде в безпеці... Раптом в повітрі з'явилася рука, вона блискавично вхопила хом'яка.
— Спіймався! - переможно вигукнула дівчина. Вона встала і піднесла тваринку до обличча. — Я тебе як людина прошу, виплюнь мою сережку, - сказала вона примружуючи зелені очі.
Хом'як пропустив повз вуха слова дівчини, продовжуючи борсатися у її долонях.
— Давай так, - продовжила переговори з хом'яком зеленоока, — Ти випльовуєш сережку, а я тижнень не буду тепе чіпати?
Раптом кімнаті потемнішало.
— І це мої суперники? - роздалося над її вухом, — Інша хоча б намагалася мене зупинити.
Дівчина закотила очі. — Якщо ти тут, то вона таки тебе зупинила.
Ззаду почулося шипіння, кістлява рука потягнулася до шиї зеленоокої. Дівчину охопило ніжно зелене сяйво, на шиї бо зна звідки з'явився кулон, хом'як побачивши нову іграшку вчепився у нього, з кулона вирвався зелений промінь, істота загарчала, і тієї миті пролунав вибух.
Аріна підскочила у ліжку, серце шаленно клакатоло у грудях. Так, вона знаходилася у своїй кімнаті, і покищо жива, а це вже щось. Дівчина відкрила штори. На дворі було темно, лише декілька промінчиків сонця свідчили про світанок. Ззаду почулося шурхотіння. Дівчина різко обернулася. На її ліжку сидів хом'як і завзято щось гриз. Аріна бликавично вихопила у нього це "щось". Дівчина застигла, це був кулон, зі сна. Раптом задзвонив телефон, Аріна не припинябчи глядіти на кулон, піднесла слухавку до вуха.
— Так слухаю.
— ...
— Я вже зрозуміла, зі мною така ж бридня.
— ...
— Тоді через двадцять хвилин біля твого дому.
— Спіймався! - переможно вигукнула дівчина. Вона встала і піднесла тваринку до обличча. — Я тебе як людина прошу, виплюнь мою сережку, - сказала вона примружуючи зелені очі.
Хом'як пропустив повз вуха слова дівчини, продовжуючи борсатися у її долонях.
— Давай так, - продовжила переговори з хом'яком зеленоока, — Ти випльовуєш сережку, а я тижнень не буду тепе чіпати?
Раптом кімнаті потемнішало.
— І це мої суперники? - роздалося над її вухом, — Інша хоча б намагалася мене зупинити.
Дівчина закотила очі. — Якщо ти тут, то вона таки тебе зупинила.
Ззаду почулося шипіння, кістлява рука потягнулася до шиї зеленоокої. Дівчину охопило ніжно зелене сяйво, на шиї бо зна звідки з'явився кулон, хом'як побачивши нову іграшку вчепився у нього, з кулона вирвався зелений промінь, істота загарчала, і тієї миті пролунав вибух.
Аріна підскочила у ліжку, серце шаленно клакатоло у грудях. Так, вона знаходилася у своїй кімнаті, і покищо жива, а це вже щось. Дівчина відкрила штори. На дворі було темно, лише декілька промінчиків сонця свідчили про світанок. Ззаду почулося шурхотіння. Дівчина різко обернулася. На її ліжку сидів хом'як і завзято щось гриз. Аріна бликавично вихопила у нього це "щось". Дівчина застигла, це був кулон, зі сна. Раптом задзвонив телефон, Аріна не припинябчи глядіти на кулон, піднесла слухавку до вуха.
— Так слухаю.
— ...
— Я вже зрозуміла, зі мною така ж бридня.
— ...
— Тоді через двадцять хвилин біля твого дому.
Коментарі