1
У кімнаті панувала темрява. За письмовим столом сиділа дівчина і шаленно щось писала. Русяве волосся каскадом спадоло на обличчя, плуталося в руках, лізло в очі, але дівчина продовжужала писати. Рядок за рядком вона виводила символи, більш схожі на стародавні руни. Стукнула шибка, вікно різко відчинилося і у кімнату увірвався холодний вітер. Дівчина і оком не кліпнув продовжила писати. На стіл впала тінь.
— Безнадійно, - прошепотів голос над її вухом. — Вам вже нічого не допоможе.
Русокоса пхикнула.
— Ти занадто самовпевненний. - вона перестала писати, встала і різко розвернулася.
Перед нею у повітрі висів чорний каптур, окутаний темрявою.
— Занадто піздно, - прошепотіло воно.
Темрява яка огортала його, повільно поповзла до дівчини. На мить у її карих очах промаюнув страх. Істота в каптурі відчула це.
— Все скінченно, - з під каптура з'явилася кістлява рука з довгими пальцями. На одному з них зблиснув перстень. Темрява повністю окутала дівчину. Істота направила перстень, цілячись рівно в голову русокосої.
Цієї миті щось сталося, рядки які були написані дівчиною засяяли, і усі кімната наповнилася приємним блакитним сяйвом. Істота загарчала, з її перстня зірвався фіолетовий промінь, і полетів у дівчину. А та в свою чергу, випростала руку, в якій бо зна звідки з'явився кулон. Два промені зіткнулися, істота розлюченно засичала, і тієї миті пролунав вибух...
Івона різко скочила на ноги. Секунда пішла щоб згадати хто вона, а потім ще секунда, щоб зорієнтуватися де вона. Це була її кімната, вона стояла біля двох поверхового ліжка, з якого здається вона звалилася. На першому поверсі мирно сопів у подушку її братик, за вікном на землю падали перші промені сонця, а най цікавіше, вона все ще стискала у руці кулон.
— Безнадійно, - прошепотів голос над її вухом. — Вам вже нічого не допоможе.
Русокоса пхикнула.
— Ти занадто самовпевненний. - вона перестала писати, встала і різко розвернулася.
Перед нею у повітрі висів чорний каптур, окутаний темрявою.
— Занадто піздно, - прошепотіло воно.
Темрява яка огортала його, повільно поповзла до дівчини. На мить у її карих очах промаюнув страх. Істота в каптурі відчула це.
— Все скінченно, - з під каптура з'явилася кістлява рука з довгими пальцями. На одному з них зблиснув перстень. Темрява повністю окутала дівчину. Істота направила перстень, цілячись рівно в голову русокосої.
Цієї миті щось сталося, рядки які були написані дівчиною засяяли, і усі кімната наповнилася приємним блакитним сяйвом. Істота загарчала, з її перстня зірвався фіолетовий промінь, і полетів у дівчину. А та в свою чергу, випростала руку, в якій бо зна звідки з'явився кулон. Два промені зіткнулися, істота розлюченно засичала, і тієї миті пролунав вибух...
Івона різко скочила на ноги. Секунда пішла щоб згадати хто вона, а потім ще секунда, щоб зорієнтуватися де вона. Це була її кімната, вона стояла біля двох поверхового ліжка, з якого здається вона звалилася. На першому поверсі мирно сопів у подушку її братик, за вікном на землю падали перші промені сонця, а най цікавіше, вона все ще стискала у руці кулон.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
1
Прик
Відповісти
2018-02-02 13:12:06
Подобається