По при всі ці речі він ніколи не намагався самоствердитись за рахунок інших. Не те щоб він цього не хотів, або вважав це неправильним, просто чомусь не міг. Можливо боявся або що. Він міг легко образитись на щось, особливо на рідних або ближніх йому людей, але відразу ховав в собі злість чи злобу до них. Йому було легше заховати все в собі ніж створювати в подальшому нові проблеми, які могли похитнути ці відносини. Він вважав це хорошою рисою, але часом і слабкістю. Уникати проблем, чи завжди це правильно чи ні?
Проживши більш менш достатньо літ, на шляху дорослішання він все більше і більше відчував тугу за колишніми роками свого життя. В своїх мріях та фантазіях він все більше поринав в ті ранні часи свого дитинства. Не тільки через ностальгію, але і через прагнення дізнатися те ким він був, та чому він став тим ким є. Його найбільш ранні спогади, вирізнялися яскравістю та неймовірною емоційністю. Все здавалося більш реалістичним, навіть за його теперішнє життя. Ті спогади могли стосуватись, якихось незначних та буденних подій, або ж тяжких та неприємних, які вклинились в його розум до кінця його життя. Перше що спадало йому на думку, згадуючи своє дитинство, був холодний морозний ранок та теплий жар який долинав із старої біленої груби. Трохи занедбана та стара хата яка ховалася за великим гіллям таких же старих яблунь. Червоний маленький стіл за яким його годувала мати, ранкові мультфільми, та небажання йти до садочка. Ті часи огорнуті казковістю, теплом, затишком. Тоді він міг не оглядатися назад, він не розумів своїх помилок та не прагнув нічого змінити. Його світ не обмежувався реальністю, він міг жити в світах фантазій та дивацтв. Життя є життя, темні його прояви все ж проникали в світ його дитинства. Рік за роком, не зважати на певні речі стало більш складніше. Чим більше він відчував відповідальності на своїх плечах, тим важче йому здавалася буденність.
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку