-Я б тобі не радив цього робити.

-Ти не розумієш друже, тоді страх взяв верх на ді мною. Я не зробив і половини, що міг би.

-Ну як знаєш, але я радив би тобі не висовуватись певний час, поки вони нас шукають, особливо тебе.

Ця розмова глибоко осіла в голові хлопця. Те що йому радив друг, те що він зробив, та до чого це все привело. Ця історія почалася із простого повідомлення на телефон. В якому його товариш попросив розібратися з одним хлопцем. Той індивід неодноразово чіплявся до його друга, але не так давно побив його родича, ще хлоп’я. Тому відповідь була очевидна як день. Що ж могло піти не так? Двоє ж проти одного. Хлопець не мав ніякого досвіду в таких справах, тому коли дійшла справа до бійки він сильно нервував. Перед тим як вони зустріли його, вони випили пива, прогулялися, можна сказати звичайний день. І ось він чує якийсь голос, впізнає юнака, він точно його десь бачив раніше. Юнак підходить і зразу починає щось погрожувати та напрошуватись на бійку. І ось вирішальний момент, удар, його друг зчіплюється в боротьбі з тим холуєм. Його ноги вже не тремтіли від страху. Все відбувалося як в тумані. Він бив, ухилявся, повзав на землі. І от хлопець відчув щось дивне, смак та біль. Кров яка йшла із його губ. Це перевернуло все. Страх, паніка, відчуття безпорадності. На фоні цього їхній противник не зазнав жодних травм. Хлопець стояв на місці та боявся зробити хоч би щось. Його друг вже кілька разів лежав на землі, але все одно піднімався, поки зовсім не втратив сили. І хлопець розумів те що зараз настане його черга, знову отримати по обличчю. Тим часом вже значна кількість людей зібрались біля них. В таких умовах, хлопець нічого не зробив, його принизили, кілька раз дали ногою у живіт, та потім полишили з відчуттям повного відчаю. Він не міг винести відчуття своєї слабкості. Його думки та переживання від того дня були тільки про той бій. З кожним наступним днем його душевний біль все посилювався. І от він поборовши страх прийшов до школи в надії відвоювати свою гордість.

-Ти що серйозно будеш зараз битися?

-Авжеж. Я знаю що мене відлупцюють, але я зассав тоді, ще й перед другом тому я не маю права перед собою зараз відступити. Ти головне сам не вв’язуйся в це, бо ще сам отримаєш,- договоривши це він сів на лавицю та закурив сигарету, терплячі очікуючи. Чекати як не на диво довго не довелось. Його вже оточили двоє хлопців.

Ти в нормі?

- Мені хуйово, блять. Все кружиться..... і в очах біліє.

- Канешно йоб твою мать, по голові ти ніхуйово отримав.

-Води, я хочу води,- сказав він через силу.

- Ща, посиди тут,- залишивши його на лавиці промовив товариш. Коли хлопець зміг піднятись, він пішов далі та набрав свого друга по нещастю.

- Ало.

-Ало, здоров, кароче, ахаха, мене отпиздили.

- Серйозно де?

-Біля школи, мені реально хуйово, я йду до центрального, десь там мене шукай.

-Ок'ю, зараз буду.

Пройшовши за аптеку, він побачив свого товариша , який чуть не пробіг його.

- Ей, я тут.

- Сядь, блять.

Знайшовши тінь біля якогось дерева, він сів. Голова все боліла, все паморочилось довкола.

- Може води на попий. Ось вата, протри губу.

Зробивши все з перечисленого, він й сам не зрозумів, як почав блювати. Друг йому щось говорив, та він вже і не пам'ятав що, потім звідкілясь з'являється інший друг на своєму байку.

Злість на його лиці, не можна було не помітити.

- Сука, йому пизда. Я йому пальці переломаю.

Вони щось говорили в трьох, хлопець ніс якісь дурниці.

- Вибач що вплутав тебе в це,- промовив товариш.

- Похуй, я сам пішов туди щоб нарватись.

Люди дивилися на нього, він ригав, так проходив певний час. Він навіть не встиг зрозуміти, як біля їх вже стояли знайомі хлопці, які обговорювали цю ситуацію. Всі говорили про тих двох, які вони підари, чмошники, та інші правдиві про їх речі. Коли йому стало більш краще хлопці відвезли його до дому. Пізніше два його ліпших друга поїхали в Київ, він натомість придбав кастет, та перцовку. А в своїх думках хлопець чекав помсти. Авжеж це все перед тим, як він пролежав три дні в дома з температурою 39.5, сестра йому сказала, що це міг бути струс мозку.