@VolodymyrDmytrenko
Блог Всі
1
Думки вголос
3
104
Різне
3
57
Гумор
3
3
83
Книги Всі
Вірші Всі
***
Крик душі мого життя, Непевності момент. Терпіння, гнів та зубожіння, Творить плоть мою та кров. Той крик луною йде, А я за ним ходою ницою простою. Чи пощастить мені сьогодні, Тішу думкою себе. Страху не маю в серці зовсім, Тільки лінь у груди жме. Піднятись важко, Тому я вже стільки років йду на дно. Правда б'є у душу камнем, Кров в моїх словах все червоніє, Ллється на моїх братів сестер. Розіпнусь серед дороги, Щоб не бачити своїх страждань.
1
0
96
***
Вуста твої так хочеться відчути, Як сонячні проміння ніжної весни. Я ніколи не забуду твоїх слів і болю, А в погляді твоїм, Відчув би насолоду. Хочеться твого тепла і ніжності твоєї. Зігріла б ти мене, від холоду людського? Якщо так, тоді проміняв би я свободу, Аби рабом залишитись твоїм. І буду я чекати участі своєї, Що крок за кроком гониться за мною, А в серці лиш бажання буде, а в душі печаль. Хочу я тебе навіки, але тебе нема нажаль.
2
0
117
***
Ступаю я по гострих каменях надій. Бачу в далечені спини своїх мрій, А за мною лиш багацько сивих снів. Йдучи скуто і повільно, Не кваплю я подій. Страх і ненависть як цвяхи Впиваються в п'яти моїх ніг. Мовчки кричу, благаю я людей, Не про допомогу, Хочу лиш одне, Щоб минали всі мене, Коли впаду один! Впасти і померти, Згадати нічого в житті. В безодні я знайду те, Що я ніколи не шукав І буду щасливий, Що щастя я не мав.
2
0
86