Юнак розпалив невелику пічку і поставив на гарячий метал казанка. Він наповнив посудину чистою водою, висипав порізані шматки коріння і став чекати приготування. Скоро запах дивного варива розтікся усією кімнатою. Вдалині стиха гарчали двигуни. Болота прокидалися і крокуючі будинки гоблінів починали переміщатися з місця на місце. Лише найбільші та найнадійніші лишалися стояти закріплені глибоко в землі. Сонце уже яскраво світило крізь вікно. Рейт висипав приготовану страву до двох мисок. Солітка різко підвелася і покрутила головою на всі боки:

-Що це за звук?

- І тобі доброго ранку. Платформи пересувають, щоб у трясовину не затягло. Тут основа нестійка.

Дівчина злізла з гамака і підійшла до хлопця. Вона гидливо зиркнула на сніданок і зморщила носа. Рейт повністю її розумів. Місцевий рослинний суп вважався для гоблінів шедевром кулінарії. Вони готували це постійно і пригощали кожного гостя. Звісно вариво було доволі поживним попри підозрілий вигляд. Однак смак не могли змінити навіть приправи. 

- Прошу до столу,- юнак театрально подав гості миску,- Насолоджуйся і постарайся втримати всередині.

Солітка взялася до трапези без особливого ентузіазму. Тим часом Рейт понишпорив у сумці, шукаючи записника. Там зберігалися адреси його замовників і завдання. Зараз роботи не було. Вільні збирачі очистили ліс від своєї присутності, не мали потреби копирсатися у мотлоху без оплати. Лише деякі ошивалися на краю Руїн. 

- Як тебе звуть?- поцікавився хлопець.

- Аврора. 

- Рейт. Приємно познайомится. Чого вибралася в такі світи?

- Я не можу розповісти. Допоможеш дістатися Фагоса?

Юнак зі злістю впустив ложку, розбризкавши суп. Йому не раз доводилося спілкуватися з несхожими на людей істотами. Та це вже переходило всі межі. Так наче він повинен панькатися з цією мандрівницею. 

- Послухай сюди,солітко. Я зголосився не кинути тебе посеред лісу з милосердя. Але кордон Королівства охороняють. Якщо виявиться що ти і твій дружок-мисливець контрабандисти або агенти Тертіуса, нас пристрелять,- не стримався Рейт.

- Я маю передати інформацію. Друзі казали, що мені тут допоможуть.

- Повір мені, від місцевих доброго слова не дочекаєшсь.

- Хіба наших не поважають, як благодійників?- подиву Аврори не було меж. 

Від цього юнак не втримавшись засміявся. Поважають? Вона мабуть навіть у найближчому Олвокарі не бувала. Зовнішнє кільце навряд чи доброзичливо ставилося до колишніх господарів. Що вже казати про  мешканців лісу.

- Краще тобі не знати. Одне відомо точно, законним шляхом не пройдемо. Є тут один, як каже Берден, спритний тип. Я до нього іти не хочу, шкура своя дорожче. Так що, мусиш пояснити, чи діло варте ризику.

Дівчина обережно витягла з потаємної кишеньки невелику сферу. Матова поверхня була всіяна подряпинами. Широкий отвір збоку оголював три гострі голки. Силове ядро виглядало набагато меншим за стандартні. Аврора простягнула скарб юнаку. 

- Це мені передали для однієї особи з Королівства. Воно може змінити все, так мені повідомили. Більше нічого не знаю. Будь ласка, допоможи. Якщо все так погано, мені більше нема кого просити.

- Гаразд. До брудновода разом підемо. Одягнеш мій старий плащ, обличчя не показуй. Тобі в очі краще не кидатися. І заради всього святого, не кажи нікому звідки ти. 

Вранішні болота оживали. Платформи цілими вервечками пропливали поміж будинків. Незграбні багатоногі будівлі висмикували з багнюки тонкі суглобисті опори, переходячи з місця на місце. Гуркіт заводів і майстерень прокочувався хвилями. Цього разу знайомий плотар погодився довезти безкоштовно. Незабаром перед обома виник Семикрилий. Височенна споруда худорлявим стовпом підіймалася вгору, небезпечно вигинаючись. Від неї відходило сім широких металевих лопатей. Прикріплені додатковими тросами до основи, вони погойдувалися на вітрі, густо всіяні будиночками-капсулами. Вітряки-генератори стирчали звідусіль. Постійне гудіння гвинтів створювало враження, що це диво скоро злетить у небеса. Поруч вже збиралися на затопленому майдані торгові плоти. Гобліни по пояс у воді чвакали босими ступнями, з важкими ящиками. Між найбільшими плотами вже виставляли дощані містки. По них обережно походжали більш вишукані покупці, які не мали наміру місити багнюку. Рейт показав на опущену до води лопать. Перевізник люб"язно перелічив усіх постояльців. Кімната Творка виявилися майже біля краю. Такі були найдешевшими через погану надійність. Це геть нічого не означало, брудноводи не боялися намокнути, а статус визначався кількістю відкриттів.

Юнак гучно постукав у металеві двері. Відчиняв господар довго, всередині хтось човгав, пересував меблі чи то поспіхом щось ховав. Врешті Творк різко відчинив і щось неприємно забулькотів у свою маску. Товсті рукавиці були чимось заляпані. 

- Чого тгеба? 

- Я з приводу роботи. Зустрічалися вчора.

Вчений замислився. Два верхніх ока зиркнули вгору. Він прокашлявся.

- Заходь. І напагника веди, нічого надвогі стигчати.

У кімнаті панував жахливий безлад. Все валялося наче на смітнику. Коробки і герметичні валізи були небезпечно виставлені баштою. Стіл тхнув кислотою, ряди скляних посудин з товстим шаром нальоту стікали залишками речовин. Миски з недоїдками похитувалися на підвіконні біля дверей. Ван Творк штовхнув гостям два ящики замість стільців. Сам всівся на стіл, відсунувши частину колб. На плями по усьому халаті він геть не звертав уваги. Брудновод довго копирсався у кишені, дістаючи на світло аркуш з неакуратними малюнками. 

- Я все гозумію, Коголівство манить місцевих. Ти не пгосто так запитав, товагишувати з солітом, теж мені. Сам хочеш. 

Рейт зробив гримасу викритого. Аврора торкнулася його плеча і спробувала щось сказати. Юнак одним поглядом наказав їй мовчати. 

- Не зовсім, сестру перевезти. Не для неї це життя.

- Це святе. Сім‘ю не можна купити,- Творк скинув рукавиці і взявся поправляти сповзлу маску. Ремінці шийного кріплення лягли на коротку шию, переносячи вагу водного балона та повітромоторів. Зяброві трубки ворухнулися з цмоканням. Аркуші опинилися на столі і миттю прилипли.

- То вона може збиратися? - з надією спитав хлопець.

- Не так швидко. Сестгичка поїде без пгоблем. Тільки потгібно тгохи алегів. Гозумієш пго що я.

Рейт чудово розумів. Хабарі. Корупція була одним із стовпів, які тримали на собі громаду об‘єднаних міст. Натяки брудновода підводили до очевидного: наперед ніхто не допомагатиме. Доведеться йти у Сталеліс, пробиратися до самого центру, де озеро аж світилося від токсинів. Знову ризикувати життям, заробляючи на дорогу. Навряд чи жовтомордий віддаватиме власні грошики для благородної справи. 

- Похід за реліквіями? Інформносії солітської біоніки?

- Майже. Одна інфогм...ядго...,- брудновод закашлявся і кілька разів заїхав по масці слизькою долонею. Через кілька шумних подихів він врешті налагодив дихання. Аврора злякано відсунулася. 

- Конкгетне кгеслення. Такі собі психоголки. Добудеш і діло в колбі. 

- Отже я доставляю це і Аврора отримує квиток до Королівства. Я правильно розумію?- Рейт проговорив умови, не відводячи погляду від холодних очей. Творк розмашисто кивнув. Вчений зістрибнув зі столу, потягнувши за полами халата купу дрібного сміття. Він висунув шухляду й нахилився над чорною нішею. У кімнатці було темнувато, тож пошуки затягнулися. Врешті Творк дістав кілька закоркованих колбочок. За ними перетинчасті пальці подали юнаку на диво чистого шприца. Брудновод склав набір у брезентову скриньку.

- Антидот до місцевих токсинів. Власного винаходу,- гордості дослідника не було меж. 

Юнак обережно прийняв дарунок. Він уже збирався забирати дівчину і покинути цей смітник. Раптом брудновод рвучко відкотив рукава і націлив йому в обличчя мініатюрного арбалета. Рейт відсахнувся, Аврора скрикнула і затулила обличчя руками. Творк опустив зброю і задоволено посміхнувся. Він був вдоволений реакцією. 

- Спгобуєш мене кинути і погіжу на клапті. З тобою піде інший мій збигач. Його вже попегедив. Якщо втече, убий, не гоздумуючи. 

Хлопець кивнув. Не відвертаючись обоє вийшли з кімнатки. Брудновод клацнув дверними замками. Дівчину аж трусило від жаху. Чи не вперше за сповнені вражень дні, вона зрозуміла усю небезпеку свого завдання. Рейт знервовано перебирав пальцями застібки одягу. У таке він ще ніколи не вплутувався.