Глава перша. Бійка сім'ї
Глава друга. На Землі 
Глава третя. Shopping
Глава четверта. Цвинтар
Глава п'ята. Dark Community
Глава шоста. В ресторані
Глава сьома. Розмова по душам
Глава восьма. Перше заняття
Глава перша. Бійка сім'ї
   В підземному царстві Зиндоні знову велася бійка. Але ніяка з душ грішників ні як на це не реагував. У останній час такі дії шли дуже часто. Після смерті владики Барастира війна за престол майже не закінчувалася. А як інакше? Коли володар Хаосу і Тьми вмирає і залишає престол (начебто) не зайнятим, це чудовий шанс зайняти його. Так й було зроблено. Троном володіли якісь бовдури. І ось тут знайшлась (позашлюбна) дитина Барастира, і трон був повернений нашій династії. Але щось мене заносить не туди. Навіщо вам минуле? Ви тут заради теперішнього.

   Дві крилаті постаті були тісно з'єднані одна з одною. З далеку можна було подумати що вони обіймаються. Але насправді вони билися. Тримаючи кинджали вони наносили рани одне одному. Лезо не могло пробити обладунки ні кому з них. Але все ж таки під натиском чоловіка кинджал пробив обладунок жінки і зробив не глибоку рану. Жінка зі стоном відлетіла. 

– Що сталося Амеріссис? Невже твій молодший брат знову тебе переміг? – почав глузувати я.                                                                                     

– Мій молодший брат козел. І поводиться як дитина, – крикнула вона.   

– Чому це як дитина? Нічого подібного.

   Вона підлетіла до скелі і сіла на неї. Білі крила в неї за спиною зникли.  

– Тому. Завжди поводишся як маля. Саме через це батько залишив Зиндон мені. А ти ще досі ображаєшся на рішення Імператора Тьми. А ще заважаєш мені господарювати. Я гучно засміявся. Підлетів до неї трохи ближче. Мої крила так і палали Тьмою і кидали на неї тінь.            

– Це маячня, дурня все. Не міг він ТЕБЕ залишити за головну. Ти світла. Тобі треба бути Імператрицею Дзанату. Але там є свої господарі, і тебе не треба. 

  В люті я вдарив по скелі, і вона розлетілася ущент. Амеріссис посміхнулася. Довкола неї почали з'являтися тугі кільця сили. А я і забув про світлу магію. Вона ж щойно вилікувала поранення. Розуміючи що бійка зараз почнеться знову, тай ще на іншому рівні, сформував у руці згусток Тьми. Амеріссис полетіла на мене з сяючим списом Світла в руці. Але її Світло глушила моя Тьма. Саме так. Через те що ми були в царстві Тьми Зиндоні, мої сили були більші. Бій тривав не довго, сестра швидко втомилася. Вона втомлено сіла на трон імператора Хаосу.            

– Як же ти мене дістав вже Мілоріс. Не можу вже.          

– Ти вже втомилася! Поглянь як тобі господарювати в Темряві якщо ти Світло? Як? Якщо ти не можеш упоратися з молодшим братом? Тож вставай з трона,– сказав я глузуючи з неї. Підлітаю трохи ближче. Її я не боюсь, вона виснажена бійкою зі мною, а Світла для підтримки сил ніде не має, я ж маю достатньо Тьми щоб впоратися із нею.                                   

 – Добий мене і станеш Імператором. Ну ж бо роби, – крикнула мені вона. 

    Ну ось вколола за саме болюче. Я можу казати образи сестрі, можу битися, можу підставити, але ніколи не зможу вбити. Це моя слабкість. А у Імператора Хаосу не має бути слабкостей. Я застиг в повітрі не до літаючи до неї. Тепер глузувала вже вона.        

– Ось чому головна в Зиндоні я. Ти слабкий. Дар в тебе дуже сильний, але внутрішня сила дуже мала, – повідомила вона мені. І ось тут сталося те що я аж ніяк не очікував. Руки Амеріссис спалахнули сяйвом. Позаду мене вода в Зиндоні Цад закипіла. З нього вирвалися десятки Світлих ліан. Вони схопили мене за руки та ноги. Усі мої спроби відбитися від них були марними. Я сотворив катану Тьми і перерізав ці ліани, але вони знову від росли мовби нічого не було.        

– Даремні старання. Ти нічого не зможеш проти діяти їм. Змирись. Обладунок відірвався  з мене і гучно впав в прірву.       

– Що сталося куди вони мене тягнуть?    

 – Це вже немає значення. Усього цього не було б якби ти був розумнішим. Мене тягло прямісінько в озеро. Спасіння не було.       

–С**а! Щоб тебе каменюкою придавило, – лаявся я. – Я ще помщуся тобі.  

– За це не турбуйся. Ми ще не скоро побачимося і чи побачимося в загалі? Коли повернешся я маю надію що ти подорослішаєш. А поки що прощавай. Мене затягнуло в холодну воду. Тіло почало розпадатися. Я витягнув руку, останній раз пустив бульбашки і пішов на дно. І все темрява.

© Yumainaru Калашнік,
книга «Спадкоємець темного престолу».
Глава друга. На Землі 
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
IRMA_SKOTT
Глава перша. Бійка сім'ї
я розпочала читати і от, що я помітила: повторення слів відразу ідуть у реченнях (бійка, підземний...) Відкоригуйте текст, перед публікацією, у вас діалоги з'їхали. Раджу читати вголос - це гарно допомагає знаходити помилки! Удачі!
Відповісти
2023-10-06 08:03:09
2
Сандра Мей
Глава перша. Бійка сім'ї
Інтриуючий початок
Відповісти
2023-10-07 06:18:44
1