Видалити публікацію?
Іві Муррей
2023-10-04 06:36:48
Там самі лиш квіти
Думки вголос, Особисте
Хочу загубитись у місті брехні. Давайте, пограємо в сім'ю? Все було набагато гірше ніж здавалось. Я ненавиділа свого батька, якого майже не існувало... Ненавиділа за те, що пішов, проте, ніхто не мав права "інакодумства" в "цьому домі", що навіть думки просочувались отруєним гнилим простирадлом. "Батько" по собі, залишив тавро під назвою "діти". Я ненавиділа, коли при черговій сварці ми (сестра і я; я і сестра; чи просто вона, чи просто я) знову повертали собі колишню зашкреблу назву "його діти". Роти нещадно затикали репетуванням   — Не пащекуйте, а то підете в слід за ним, — на цьому все було сказано. На цьому все було скінчено. Часто, безвихідь обвивалась плющем зі всіх сторін. Сказати комусь про таке – було соромно. Ненавиділа за те, що пішов безповоротно, а бачитись – нам було заборонено. Ненавиділа за те, що він зовсім не переймався нами, за ненависне, нестерпне його "напишете, якщо захочете". Ось чому ненавиджу бігти за потягом, що вже рушає, тільки я сама зостаюсь на пероні. Ненавиджу й за те, що були зруйновані всі дитячі мрії про дім, де люблячі, турботливі батьки з ніжним докором робили зауваження. Мені хотілося, щоб затишне маленьке помешкання наповнював дитячий сміх, і поруч був незамінний, вірний друг, перинка пуху, а не собачка, якого би звали Бешкетний сер Девід. Але направду, мені подобаються більше великі породи на кшталт мисливських. Песик став би частинкою чогось невід'ємного та рідного. Побоююсь, діти відчували би ревність і йшли жалілися до тата. Та те, що я знаю про сім'ю, цілком відмінне від вище наведеного, спотворене кривими дзеркалами. І за це ще сильніше Ненавиджу. Я так сильно ненавиджу за те, що постійно намагаюсь привернути увагу сторонніх. Ніби граюсь, підкуповую чиїсь почуття, ох, а це огидно. Та, либонь, роблю це, щоб відчути, що тебе люблять, що є ще ті, кому не байдуже і будуть берегти "пам'ять плоті" (як із "Гаррі Поттера" про горокракси), так і тут. Погляд, голос, усмішка, доторки, ненав'язлива пропозиція... Від цього направду, стає тепліше. Але довго так тривати не може. Не можна підпускати надто близько людей. Ігнорувати та рухатись далі: від проблем...від почуттів...від всіх, геть звідси, точно так, як і назва будинку з книжки "Хлопчик у смугастій піжамі".  Всі чужі, або до кінця ще не стали моїми, – тому й на "Ви". Але я хочу по собі залишити таке чи сяке враження. Щоб про тебе згадували й ще довго пам'ятали, як про незабутній прийом і осяйну леді насподі веранди.
6
6
130
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Іві Муррей
@Н Ф А все ж, найчастіше діти беруть приклад із власних батьків. Дай Боже мені ніколи не бути, як вони. Але є і гірші випадки. Нам розповідала вчителька, коли я ще вчилася, як дівчинка, постійно приходила на уроки в синцях на лиці, на руках. Коли її питали за те, вона казала: б'є — значить любить, і це жахливо.
Відповісти
2023-10-04 10:33:01
1
IRMA_SKOTT
@Іві Муррей дуже шкода, що в більшості такі речі мають наслідки. Вочевидь, для когось відсутність батька є більш болючим шрамом на все життя. Прикрий випадок вашої матері у зневірі стосунків з чоловіками не має ставити на вас тавро. Ви обов'язково знайдете свого чоловіка, і ваше серце та тіло підкаже вам, як діяти!
Відповісти
2023-10-04 10:49:29
1
Іві Муррей
@IRMA_SKOTT Ох, дякую вам💕
Відповісти
2023-10-04 10:56:00
1