Як же не хотілось прокидатись, знову ця рутина, дім, робота знову дім. І так по колу кілька років.
  Але гучне бурчання в животі вимагало чогось їстівного тому довелось розплющити очі. І тут я втратила дар мови, бо лежала на копиці сіна.
Дивно, бо майже впевнена була, що заснула на тому зручному диванчику у веранді Діниного друга.
Чого мене понесло п'яненьку в поле залишалось загадкою.
Оглянулась, але будинку не видно було, лише невисока трава, праворуч ліс, ліворуч гори і жодного натяку на дорогу.
Добряче ми вчора погуляли з подругою, що незнаю де  зараз опинилась.
В голові закрутилось-завертілось, а це означало, що вчорашній алкоголь ще не покинув мене. Ні, не алкоголічка я, і навіть не курю, але в деяких випадках не можу відмовити людям, особливо маю слабкість до   чорнявих красенів.
Так, годі беру себе в руки.
Кинулась шукати свої речі, бо виявилось, що щей боса, але нащастя мої кросівки знайшлис тут же під копицею, бачте яка пані, взута не сплю. Косуха на мені, рюкзак слугував подушкою, а в ньому мобільний.
Нарешті, зараз зателефоную Діні і вони приїдуть мене заберуть.
Та радість була передчасною, мережі не було.
Отже доведеться її шукати, тільки вирішити куди іти в ліс чи в гори?
Незнаючи які звірята тут водяться, рушила в протилежну сторону.
Підніжжя було пологим, вкрите травою та запашними квітами, які я з радістю збирала у букет, як приїду додому то поставлю у вазу. Дивно, але  не розпізнала жодної рослини,знавцем звичайно ж не була та мабуть тут ростуть унікальні екземпляри.
Так милуючись пейзажем, швидко піднімалася вгору, чи то сил додалось, чи повітря було цілущим бо голова вже майже не боліла.
Сонце піднялося високо над горизонтом, ставало спекотно, хотілось пити та їсти, трохи порившись у рюкзак знайшла лиш половину шоколалного батончика, непригадую коли встигла вмяти  першу частину, але голод не тітка.
Надкусила і життя стало кращим! Я таки солодка маньячка!
Телефон показав одну паличку, яка радість!
Та в туж мить вона зникла, стала крутитись навколо своєї осі в пошуках життєдайного сиглалу і от він зявився, ліворуч, слабенький, але дуже обнадійливий.
Не озираючись, з витягнутою рукою рушила в потрібному напрямку,оминаючи на своєму шляху дерева та кущі.
  Можливо тому не одразу помітила чотирьох вершників. Вони саме розглядали галявин, як тут зявилась я.
Усі завмерли, незнайомі переглянулись і один, найстарший, зпішився і прямував до мене.
Їхній одяг здався якимось старовинним і був схожий на середньовічний,кольчуга,широкі пояси, багато металевих елементів, довгі плащі, навіть мечі були.
Мабуть косплейщики якісь, їх зараз чимало бігає лісами.
"Досить детально продумані костюми у цих чоловіків." промайнуло в голові. Може варто попросити допомоги.
-Всім привіт! - помахала телефоном.
Ті, що залишались верхи потяглись за мечі, та їх зупинив чоловік, що вже стояв зовсім поруч.
  Високий, міцно збитий, років тридцяти п'яти, він пильно оглянув мене своїми темно-карми очима.
Стало страшно, чого так дивитись наче вперше дівчину бачить. Добре, що за залізяку теж не хапається.
-Вибачаюсь, що потривожила вас, ви мабуть тут тренерувалися, але мені потрібна допомога, я тут трохи заблукала...
-Заблукала? - брови незнайомця злегка піднялися.
-Так, не підкажете до Степового далеко, в яку сторону іти.
-Вперше чую.
Значить не місцевий.
-А звідкіля можна подзвонити, а то в мене  мобільний не ловить.
Повернувши екран ступила крок до нього щоб краще показати, як раптом він схопив мене за руку, вибивши пристрій, який прощально блимнув.
-Ай! - сльози бризнули з очей-Придурок, боляче! Відпусти!
-Мовчи відьмо!
-Ти що псих! Яка відьма? Зовсім загралися.
Та він не поспішав відпускати мою руку.
-Твоя робота? - він вказав кудись позаду себе.
Глянувши, першим що помітила так це чотири кам'яні брили, а навколо лиш випалена, дивними візерунками, трава.
-Ні, поняття не маю як таке зробити.
-І це не твоя річ? - додав інший вершник, що саме підїхав, разом з іншими.
Він тримав у руках звичайну пластмасову заколку-крабика, у формі крил метелика.
-Це просто дешевий аксесуар, він може належати будь-кому.
-Будь-кому, гаразд поїдемо в замок, Одріон розбереться.
З цими словами він скочив на свого коня і підхопивши мене як ляльку, посадив попереду себе.
- Відпустіть мене, нікуди з вами не поїду!
Я пручалась, штовхалась та мало не вкусила його за руку,боролась як могла, хоч розуміла, що шансів нуль.
-Канер, -промовив хтось з супроводжуючих- та вона не відьма, а просто скажена!
Роздався грубий чоловічий регіт.
-Хтось хоче ще одну нічну вахту?
Сміх припинився,я ж геть знесиліла, руки міцно стисненні його дужими пальцями, і як тільки він направляє коня.
- Зламати тобі пальця чи все зап'ястя? - прошепотів він мені на вухо.
Від страху сильніше притислась до шиї  тварини і гарячі сльози знову потекли.
-Я не люблю мучити жінок, але якщо не припинеш то буду змушений. Скажи спасибі, що не зв'язали і через коня перекинули.
-Спа-сибі! - тремтячи від страху прошепотіла, все тіло було липке та мокре від поту.
Лише тепер до мене стало доходити, що ці божевільні настільки загралися, що могли й вбити. Прощо я тільки думала, не можна ж бути такою наївною!
  Далі їхала мовчки, прислухалась до їхніх розмов, переважно це були прикази та  суто чоловічі жарти,на які намагалась не зважати.
  Дорогою нам не трапилось жодної живої душі,будь - якої можливості попросити допомоги, лиш ліси та долини.
  Нарешті, години через дві, на горизонті почали вимальовуватись обриси самого замку.Він височів на височезній скелі, тому під'їзд тут був один, бо з інших сторін було лише глибочещне провалля. Його міцні, кам'яні стіни, чорного кольору сягали щонайменше шести метрів. Ворота були дерев'яні, але обкуті в залізо з підвістим мостом на товстезних ланцюгах. Коли його опускали, гуркіт був неймовірним,наче каміння падало.
   Наш загін виїхав на доволі широкий двір, вимощений кам' яною бруківкою, об яку так дзвінко цокали копита коней.
  Туди-сюда ходили воїни, одяг  яких був такий же як у моїх супутників, вони дивно поглядували в мою сторону, перешіптувалися.
Це було неприємне відчуття,але досить було почути дзюрчання води, як спрага дала про себе знати, в голові закрутилось і моє змучене тіло повалилось на землю.