Я вийшла з туалету і перед дверима я побачила тих двох дівчат і...Майка з моїми речами. Він зразу відійшов від них і пішов до мене.

- З тобою все гаразд?
- Вже та...- сказала я і глянула на свої речі аби не стикнутись з його поглядом.
- А... Ось,- протягнув мені рюкзак, шарф і парасольку.- Ти забула їх в класі.
- С...Спасибі...- я накинула шарф і взяла рюкзак з парасолькою.
- З тобою, точно, все гаразд?-повторив він.
- Так! Все добре!- я видавила з себе, щось похоже на посмішку. Думаю, він повірив.
- Он як... Це добре...- в цей момент я глянула на нього. Він дивився на мене таким поглядом... таким стурбованим?
- ...Т-так...- чомусь мій голос почав тремтіти.- Вибач, мені треба йти!
- Я про...- проте, я його перебила.
- Папа! До зустрічі!- я махнула йому рукою і пішла. Чомусь, я не могла дивитись на нього... Його погляд мене збентежив.
- Пака...
- То ти прийдеш на вечірку завтра?- запитала одна з тих дівчат.
- Якщо не буду зайнятий, то прийду,- сказав він і пішов.

Зайшовши у дім, я зразу попрямувала у свою кімнату. Я глянула у дзеркало і побачила, що якби не макіяж, я би була бліда як привид. Я переодяглась у домашній одяг і вирішила подивитись якийсь фільм.

Перегляд фільму, точніше фільмів, в мене зайняв майже 4 годити.

Я спустилась на кухню, щоб знайти, щоб то похавати. Я вирішила зробити фруктовий салат з йогуртом.

Я похавала. На диво, мене не стошнило. Через деякий час, я вирішила піти гуляти. Я піднялась до своєї кімнати, щоб переодягтись. Мій вибір впав на: спортивні чорні штани з трьома білими полосками по сторонам, жовту толстовку з капішоном, зверху я накинула шкіряну куртку. Взула я жовті кросівки. Волосся я розпустила і одягла сіру шапку-біні. Я виклала всі шкільні причендаля на стіл, лишила лише навушники, хоча останнім часом я ними не користуюсь, ліки, я без них ніяк, гаманець з грошима. На домашку я нині забила. Я взяла телефон, зачинила двері і пішла гуляти.

Я проходила повз кафешки, магазини, різні будівлі. Я звернула в провулок біля клубу, в якому працював Майк. Хотіла скоротити дорогу, до своєї улюбленої кафешки.

***Тим часом в нічному клубі "Midnight"***

- Ходімо до мене!- сказала випивша дівчина до Адама-співпрацівника Майка.
- Веди сонечко!- відповів Адам, а потім звернувся до Майка.- Чуєш, ти куртку свою сховав би кудись, а то якщо хтось дізнається, що в нас працює школяр, проблем буде дофіга і трохи.
- Не думаю, що один нещасний школяр, виділиться в цій масі порушень,- відповів Майк і самовдоволено посміхнувся.

В цей момент, до них вривається їхній охоронець.

- Шухер! Тут конкуренти привели поліцію, які провірятимуть усі і усіх!
- В смислі?- Вигукнув один із працівників.
- Старий містер Джордон, давно на нас зуб точить і в цей раз накопав пустяк. Швидко втікайте, поки вас не побачили!
- Тц... От дідько...- Майк, не довго роздумуючи, взяв свою куртку і вистрибнув у вікно, на ходу одіваючись. Повезло, що вони були на другому поверсі, а не вище.

***

- Не люблю ходити через провулки, а особливо в таких місцях. Повно п'яних є в таких місцях. Ще зараз, як хтось причепиться, мені піздєц буде!- думала Мікаелла, але тут її хтось штовхнув.- Ай! Ходити, що розівчився?- я глянула на людину, яка мене штовхнула.- А? Це ти?
- Там теж все обшукайте! - вигукнув якийсь чоловік, показуючи в наш бік. І три чоловіки пішли у нашу сторону.
- Блін! Що робити? Що робити? - я глянув на дівчину і мені спала одна ідея.- Хоча після неї мені влетить. Але іншого вибору немає,- міркував Майк.
- Ну і кого ти діс...- але хлопець її перебив.
- Вибач...- прошепотів він. Одною рукою він обняв мене за талію, іншу поклав мені на щоку. Майк ступив крок і між нашили обличчями лишилися лічені міліметри.- Вибач...- повторив він ще раз і поцілував мене.