Передмова
Чи можна бути щасливим і бідним?
Місця, які хочеш відвідати. Чому?
Чому так важко висловити свої почуття?
Ти емоційна людина?
Яка пісня тобі подобається зараз найбільше?
Ти відчуваєш себе самотнім зараз?
Що змушує тебе посміхатися?
Чому ти радів(-ла) сьогодні?
Що змушує тебе посміхатися?
Що змушує мене посміхатись... "змушує" - це слово некрасиве, і зовсім мені не подобається, але водночас воно має свою красу, а найбільше - силу.
  Я посміхаюсь тільки тоді, коли хочу, або у крайніх випадках, коли потрібно. Але мені до жаху хочеться навчитись показувати щиру усмішку, якщо у душі все геть не так. Любий другий зараз би засуджував мене, як лицемірку, але що поганого в тому, що ти хочеш захистити свої почуття від інших? В дитинстві я читала "Поліанну",  і сказати, що цей твір справжній шедевр - не сказати нічого. Якби ж і я грала у їхню гру: усміхатись, коли хочеться плакати, і не злитись, коли боляче. Але мушу визнати, що занадто слабка для цього, хоча свої емоції і почуття приховую вже кілька днів. Стараюсь бути сильною, як завжди, і водночас боюся, що тяга танцювати переможе мене. Проте "старатись" і "робити" - різні речі, хоч і схожі. Ми часто замінюємо роботу нашими стараннями, а старання - роботою. Дуже важливо вміти відрізняти ситуації, де їх потрібно застосувати правильно: знати де треба просто старатись, а де робити - хоч і звучить це безглуздо.
  Так що ж, все таки, мене ЗМУШУЄ усміхатися. Значить, що в якому я б не була стані чи настрої, як тільки побачу це чи кого - посміхатимусь навіть попри нехотіння, попри свої почуття. Чи існує така річ або людина? Так, думаю вона існує, однак заставляє не одну мене, а й інших теж.
  Любов... Чиста, невинна, справжня любов.  Любов батьків, родичів, друзів, половинок, братів чи сестер, простих людей, тварин і навіть чогось іншого, ось ця недоторкана, невідана нам любов. Не симпатія, не кохання, не пристрасть - любов. Тому що навіть якщо ми плачимо, варто їй з'явитись - душа ніби зцілюється. І це - не дивно, адже сам Ісус втілює любов. Якщо так, то її можна з легкістю визнати найвеличнішим почуттям. Ви не подумайте...я не стала однією з тих банальних романтиків, які завжди пишуть про "прекрасне". Але ж це правда, якщо по суті, то все ми робимо орієнтуючись на любов, хоча навіть не помічаємо цього. Чесно, то я б не хотіла перетворювати цей розділ на твір-роздум, і доводити свою думку прикладами та іншими аргументами, хоч і можу. Зрештою, не хочу бути нав'язливою,, адже якби всі думали однаково, то світ  був би нудним...
  Але не плутайте цю любов з тією, від якої плачуть, коли вона зникає чи йде. Адже я не про болюче й гостре кохання говорю. Після цієї любові, навіть якщо вона піде, ти не відчуватимеш біль, а зцілення: коли Ісус воскрес і пішов на небеса, людям стало ще краще і легше. Я кажу про невідане нам почуття, те саме величне і ще не знайоме...

 
 



© Anima ,
книга «Щоденник запитань».
Чому ти радів(-ла) сьогодні?
Коментарі