ДВІ ЧАШКИ
CRINGE
У мене на столі стоять дві чашки. Першу звати Ніцше, Другу — Вагнер, Я ними розмовляю і сперечаюся, Стукаючи ними по черзі по столу, І вдаряючи ними як яйця. Люди проходять повз і не розуміють, Що я обмірковую різні серйозні питання. І все в розпачі чекаю, яка чашка переможе в дискусії.
2022-10-17 10:18:00
10
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Airad
Піду дістану свої чашки
Відповісти
2022-10-17 13:13:57
1
CRINGE
@Airad як їх звати?)
Відповісти
2022-10-17 18:32:33
Подобається
CRINGE
@просто веселка но првично беше планирано како пародија на верлибры. Але се покажа како еден вид ремек-дело))
Відповісти
2022-10-17 18:34:07
1
Інші вірші поета
СОРТУВАННЯ КОХАННЯ (верлiбр) БІЛЬ У СЕРЦІ (верлібр) БОЛЬ В СЕРДЦЕ (верлибр) ИЛЛЮЗИИ И БОЛИ (экспрессионистский верлибр)
Інші поети
Jason Fairhurst Wall
@forever_is_always_now
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
Схожі вірші
Всі
Holy
МОРГАН РЕЙ
Morgan Ray and Rose. ⏺English translation⏺ I will find flowers among the fragments of people, give them to you. I am so pleased that there is you, your love for me. I will give you a sea of hope, and lights that do not fade. My heart is only you, it falls asleep without you. I'm giving everything I have in me for you to paralyze the rocks. I don't want to To conquer fate, together to the very edge. We'll be gone on the penultimate day, but our lines will remain. All love is sealed here, in our phrases and ellipses. So, let's rise high, and forgetting about the holy, Falls of the rock. I'll take your hand, and everything, all around It's going to be the way you dreamed.
56
4
8186
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11303