ДВІ ЧАШКИ
CRINGE
У мене на столі стоять дві чашки. Першу звати Ніцше, Другу — Вагнер, Я ними розмовляю і сперечаюся, Стукаючи ними по черзі по столу, І вдаряючи ними як яйця. Люди проходять повз і не розуміють, Що я обмірковую різні серйозні питання. І все в розпачі чекаю, яка чашка переможе в дискусії.
2022-10-17 10:18:00
10
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Airad
Піду дістану свої чашки
Відповісти
2022-10-17 13:13:57
1
CRINGE
@Airad як їх звати?)
Відповісти
2022-10-17 18:32:33
Подобається
CRINGE
@просто веселка но првично беше планирано како пародија на верлибры. Але се покажа како еден вид ремек-дело))
Відповісти
2022-10-17 18:34:07
1
Інші вірші поета
БОЛЬ В СЕРДЦЕ (верлибр) ИЛЛЮЗИИ И БОЛИ (экспрессионистский верлибр) БІЛЬ У СЕРЦІ (верлібр) МОЇМИ ВЕЛИКИМИ ВІРШАМИ...
Інші поети
Стефанія
@Rusanna_Vognuk
alia gala
@galaalia
Artiomtseva
@Artiomtseva
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4906
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12034