Небесні картини
Гуляла я собі Дивилась на хмарини Чого варта краса ? Коли ти бач картини, Ці малюнки дивуваті Візерунки ці смішні Я угледіла із пари Чудернадські квіточки, Ще я бачу там лелеку, Ще лелечеє гніздо, Пташину цю ж велику Не зміг побачити ніхто. Я бачу парус, це ж корабель, Там грізний капітан, Вони шукають золото На острові Гукан. Такі фантазії мої Нічо зробить я з цим не зможу Такі асоціації мої Мрійливою я бути хочу Хтось скаже: «Просто хмара» А хтось побачить казку Це мрії і фантазія Це крила в мандри й краски. Така вона, ця магія. Просто гуляла я собі Дивилась на хмарини Чого варта краса мені Коли ти бач картини!
2020-05-29 18:34:19
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
София Яцышена
Дуже чудовий вірш📘📘
Відповісти
2020-06-02 10:53:45
1
Аліна Головчук
Відповісти
2020-06-03 20:10:23
1
София Яцышена
Це прекрасно😙
Відповісти
2021-10-27 15:36:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3363
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9173